вівторок, 2 лютого 2016 р.

І ЗНОВ ПІД КРУТАМИ РЯСНІ СНІГИ УПАЛИ...


Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть і кров
На порох стерти, перебити!-
Іде на Київ Муравйов
Полків його не зупинити,
Та рано тішитесь кати:
Коли стають до бой діти,
Народ цей-не перемогти
29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом століття є національним символом десятків поколінь борців за свободу і незалежність.
Вже 25 січня 1918 на засіданні Української Центральної Ради було прийнято ІV Універсал, який проголошував незалежність УНР. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого "молодшого брата". Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє 5-ти тисячне військо під проводом Муравйова на Київ. Хто зустрів озвірілого ворога на підступах до Києва? Як склалася доля отих молодих захисників української держави, чи знаємо ми їх імена?
Бібліотека-філія с. Товсте провела тематичну годину, присвячену бою під Крутами "Зійшлося їх 300, мій Києве-княже, ця юнь безборонна за тебе поляже" було з читачами 5 класу бібліотекарем Гречух І.А.. Також  бібліотеці розкрито тематичну поличку "І знов під Крутами рясні сніги упали"...

 

 

четвер, 28 січня 2016 р.

ЛІТНЯ ЛЮДИНА В ІНТЕРНЕТ-ЦЕНТРІ

 


Микола Федорович  Рибак є частим гостем  Інтернет-центру Гусятинської  районної бібліотеки. Його цікавлять питання різної тематики. Так наприклад: принципи побудови ефіопської піраміди;  як зекономити  електроенергію у житловому будинку; методи побудови печі для випікання піци; консервування шампіньйонів та інші. Тому на допомогу йому завжди приходять працівники Інтернет-центру.


 

пʼятниця, 22 січня 2016 р.

КОЛЯДУЮТЬ ЗОРІ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ

       Одне з найтепліших для душі родинних свят в Україні - це Різдво. Люди радіють народженню Спасителя, Ісуса Христа. Цього дня навідують близьких родичів, вшановують померлих предків, згадують хресних батьків. А молодь та діти йдуть колядувати та розігрувати вертеп, тобто традиційну різдвяну виставу.
В Україні Різдво відзначали у різні часи: і в роки голодоморів і репресій, у далеких таборах і в камерах самітників, коли була вільна держава і коли залежна. Бодай у душі, але звучала молитва. Якщо не вголос, то колядували душею. Людині не можна заборонити вшановувати її свято, забрати її віру. Можливо, й тому чимало людей з таким трепетом пригадують атмосферу «підпільного» Різдва. Це було настільки справжнє Різдво, можливо, тому, що й Христос народився у схожих обставинах.
      До цьогорічних свят у Копичинецькій міській бібліотеці для дорослих оформлено Різдвяну Світлицю "Колядують зорі на Різдво Христове", яка діє з 1 січня 2015 року. В ній експонуються старовинні ікони, релігійна література, колекція різдвяних листівок, матеріали про відродження української церкви, Різдвяна шопка виготовлена працівниками бібліотеки.   Завітавши у Різдвяну Світлицю відвідувачі мають можливість дізнатися:
- як у нас колись відзначали Різдво;
- про особливості святкування і обов’язкові атрибути кожного із зимових свят;
- чим різняться традиції святкувань в різних регіонах країни.
Крім того користувачі бібліотеки мають можливість послухати колядки та щедрівки в Інтернет Центрі.

СВЯТО МАЛАНКИ

       Ми, українці, маємо неоціненний скарб- народні традиції і свята, любов до яких передається з покоління в покоління.
До Різдва та Водохрещі люди готуються особливо довго і ретельно, тому що Свято Різдва Христового знаменує народження Нового життя, і саме з ним пов'язуються найпотаємніші мрії та побажання дітей та дорослих.
Господар-господарочку,
пусти в хату Маланочку.
Маланочка чисто ходить,
ніде не нашкодить


         Бібліотер с.Суходіл Трач М.В організувала Маланку, яка по селі з собою несла не тільки позитивний настрій, але й яскраве дійство із колядками та щедрівками та  піснями.

МАЛАНКА НА СТАРИЙ НОВИЙ РІК

       

       Кожен з нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія — це не просто минуле, це його душа.
Так і у селі Сидорові кожного року 14 січня заведено зпокон віків свято Маланки які брали участь читачі бібліотеки с. Сидорів розпочалося із традиційного щедрування, співають пісні з щедрими побажаннями здоров’я, щастя, добробуту й достатку на майбутній рік.
У цьому домі, у гостинному,
Чи дозволите колядувати,
Колядувати, дім звеселяти,
Дім звеселяти, вас розважати,
Христа славити!

"ЩЕДРІВОЧКА ЩЕДРУВАЛА"


Щедрі́вки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий рік і під Йордан у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини.
У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.  В Гусятинській  районній бібліотеці для дорослих  проведено  годину духовності  «Щедрівочка щедрувала».
Також в Гусятинській  бібліотеці розкрито книжкову витсавку-вітання  "Христа рожденного славім".




четвер, 21 січня 2016 р.

о. Василь Погорецький - лауреат премії журналу "Літературний Тернопіль"


        Вже всьоме тернопільські літератори зібралися в прес-клубі газети «Вільне життя плюс» на урочисте вручення премії  журналу «Літературний Тернопіль». Літературно-мистецький часопис «Літературний Тернопіль» виходить друком з 2008 року, а премію журналу заснували ще в 2009.Головує у виданні письменник, краєзнавець і журналіст Богдан Мельничук.
       Цьогорічні премії отримала низка літераторів з Тернопільщини, які друкували свої твори на сторінках журналу.
       За поетичний доробок премійовано головного редактора Заліщицької районної газети Оксану Дяків. У галузі прози володаркою премії стала Галина Шулим, роман якої «Коли пече зрада» друкувався в декількох числах «Літературного Тернополя». Власником премії за публіцистичний доробок став священик Василь Погорецький, стаття якого«Рефлексії на фінішній прямій» вийшла в рубриці «Духовні обереги» в одному з номерів «Літературного Тернополя».
 
 
         Василь ПОГОРЕЦЬКИЙ - доктор теологічних та кандидат історичних наук, настоятель Свято-Покровської церкви м. Копичинці священик.Член Національної спілки журналістів України й Національної спілки краєзнавців України.
       Народився в с. Полівці Чортківського району Тернопільської області. після закінчення восьмирічної школи в родинному селі продовжив навчання в Джуринській десятирічці. Військову строкову службу проховдив у Азербайджані.
       Закінчив Санкт-Петербурзьку Духовну Семінарію,Івано-Франківський Теологічно-Катехитичний Інститут, Варшавський Інститут Теології Апостольства, Варшавський університет ім. Кардинала Стефана Вишинського і докторантуру, ТНПУ ім. В. Гнатюка й аспірантуру.
       За фахом - учитель історії і правознавства. Доктор теологічних наук і кандидат історичних наук. Працював викладачем суспільних дисциплін та віце-ректором Чортківської Дяківсько-Катехитичної Аккадемії ім.свщмч Григорія Хомишина.
       Автор наукових праць: Українська духовна культура і Петро Могила" (2009), "Філософія релігії Володимира Соловйова" (2010), "Історія філософії еклезіології" (2011), "Україна і Петро Могила:історично-філософсько-релігійна інтерпретація" (2015);
прозових творів: "На роздоріжжі" (2013), "Хрест на вістрі буття" (2014);
поетичних збірок: "Зболена Доля у Музі" (2011), "Розвидняється" (2012), "Сліди на дорозі до Неба" (2012), "Розкрилял Любові у часі" (2013), "На хвилях болю" (2014), "Пробудження" (2014).
          Отець Василь утверджує в літературі самобутній жанр,який не так просто означити, бо узагальненої назви ще не існує - це твір,написаний на стику новели і нарису, оповідання і есе.
         У своїй творчості він зауважує, що людина – місток між Богом і природою, "де порожнечі ніяк не може бути, бо її заповнює любов". У творчому доробку о. Василя збірки поезії - "На хвилях болю", "Лісові псалми", "Пробудження", "Розкрилля любові у часі" та ін. З цього приводу хочеться навести таку цитату:
         "Перед кожною людиною у вирішальний час стеляться три дороги: одна назад, та, що вже стоптана, - це дорога в минуле, друга, та, що під ногами,дорога тупцювання на місці, - це дорога в теперішнє, дорога в нікуди, третя дорога вперед, та, що манить нас, - це дорога в майбутнє.
         Дорога в минуле нас лякає, дорога в теперішнє, на якій стоїмо, нас не задовольняє, а в дорогу майбуття немає відваги йти, щоб не зійти на манівці" ("На роздоріжжі").
         Нагадаємо, що Василь Погорецький цього року увійшов до лав Національної спілки письменників разом із сімома іншими літераторами з Тернопільщини.
Джерело: