"Всеволод Нестайко - геній дитячої літератури".

  В  бібліотеці – філії с. Калагарівка до 90-річчя з дня народження Всеволода Нестайка організовано тематичну розкладку літератури "Всеволод Нестайко - геній дитячої літератури". 

Народився Всеволод Нестайко 30 січня 1930 року у Бердичеві. Про те, що малий буде писати натякала сама доля…

Акушер, старий єврей, прийнявши пологи, сказав породіллі (матері малюка Нестайка): «У вас, здається, з’явився майбутній письменник!».

Річ у тім, що жінка так захопилася творчістю Ремарка, перебуваючи в пологовому, що закрити книгу її змусили тільки власні пологи.

Батько Всеволода був колишнім «січовим стрільцем», коли хлопцю виповнилося 3 роки – про це дізналися в НКВС.

Голову родини репресували. Ця трагедія надзвичайно вплинула на сім’ю. А ще – Голодомор, який тоді ширився українськими землями.

Мати, у пошуках кращої долі, вирішила відвезти Всеволода із сестрою до Києва. Вона знайшла роботу в одній зі шкіл міста. У тій самій школі родина і ночувала, власного житла у Нестайків не було.

Наперекір обставинам, Всеволод закінчив навчання зі срібною медаллю. Після школи вступив до Київського університету ім. Шевченка.

Ще студентом Нестайко починає працювати коректором в дитячому журналі “Барвінок”. Там і сам друкується.

Після закінчення навчання в університеті, працює в журналі “Дніпро”, видавництві “Молодь”. Потім стає завідувачем видавництва дитячої літератури “Веселка”. А в 1956-му побачила світ його перша книжка “Шурка і Шурко”.

Про свою пристрасть писати для дітей і про дітей Всеволод Нестайко казав так:
«Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше».

У інтерв’ю Всеволод Нестайко неодноразово згадував, що уява та казкові сюжети допомагали йому зберігати оптимізм у “темні” часи.

Нестайко пішов із життя 5 років тому,16 серпня 2014. Йому було 84 роки…

Бій під Крутами.

29 січня  бібліограф Мацієвська Любов Михайлівна виступала на місцевому

радіо з історичною довідкою , про битву за станцію Крути.

  Бій під Кру́тами — бій, що відбувся  29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом  Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворога. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразило поховання 27 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».

 Бій став важливою частиною української історичної пам'яті , а через заборону теми в радянський час і мало надійної інформації (серед головних джерел довгий час була праця Д. Дорошенка «Історія України. 1917—1923», написана 1930 року в Берліні, яка містить чимало перекручень)  він обріс міфами, чимало з яких популярні й донині.

 Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання Берестейського миру, за німецької окупації України та з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій Могилі в Києві. Тіла 28  вояків-студентів було перевезено до місця, де відбулася громадська жалоба і поховання.

 2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник.

Година історичної правди: ''Пам'ятай про Крути"

 Завершується січень-і до нас знову приходить дата, спомин про яку в кожного українця відзивається болем у серці і великою гордістю за героїв-річниця бою під Крутами.

   Чотиритисячну орду Муравйова похмурого ранку 29 січня під Крутами зустріло заледве шістсот ще зовсім молодих і необстріляних молодих хлопців-студентів, учнів, наймолодшому з яких було лише п'ятнадцять. Половина з них впала у нерівному бою або була замордована більшовиками, бо понад усе любила волю і рідну Україну.

   Чому ж сталося так, що зупинити озвірілих більшовицьких посіпак випало студентському куреню? І чи були в цій когорті юних сміливців вихідці з Галичини? Чому могила, де поховали цвіт української нації назвали Аскольдовою? Відповіді на ці питання можна було знайти на годині історичної правди "Пам'ятай про Крути", яку було проведено в бібліотеці-філії с.Товсте.

Присутніми на заході були читачі 8 класу.

   До цієї трагічної події оформлено викладку літератури "Під Крутами в скруту зійшлося їх триста"

 

Разом з власної волі

  22 січня - День Соборності України.  Це дата єднання українського народу, його бажання жити в мирі і злагоді з усіма іншими, бути у складі Європейської спільноти. У річницю проголошення  Акту Злуки хмельничани й тернополяни в Гусятині на межі двох областей на берегах річки Збруч, зустрілись , щоб відзначити історичну подію. До торжества приєднались й працівники Гусятинської районої бібліотеки.

  В  приміщенні бібліотеки до Дня Соборності для відвідувачів був організований перегляд літератури «Разом з власної волі з 1919 року» .У книгах висвітлені події, у яких автори відтворили трагічну сторінку історії боротьби українського народу за свою свободу і незалежність, який вистояв та переміг у двобої з окупантами, що з різних боків навалювалися на нашу Вітчизну. То ж тепер усім українцям потрібно свято берегти завойоване поколіннями мир та територіальну цілісність держави.

Соборність в селі Калагарівка

   Століттями розірваний український народ об'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі  — Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна — з Австро-Угорської імперії.

  Традиційно відзначили цю подію, 101 річницю Дня соборності України, у селі Калагарівка. На мості через річку Збруч, що протікає тут між селом Калагарівка Тернопільської області та селищем Сатанів Хмельницької області, зустрілися учні Калагарівської та Сатанівської шкіл. Вони несли синьо-жовтий стяг та намальовані тематичні плакати. Всі разом на межі двох областей урочисто виконали гімн України.

 

Личковецька сільська бібліотека: Єдина, Соборна Українська держава

Личковецька сільська бібліотека: Єдина, Соборна Українська держава:       22 січня 1919 рік – це день в історії неможливо забути. У Києві на Софіївській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголоше...

Книжкові новинки

  Рік 2020 розпочався для бібліотеки-філії с.Товсте розпочався вдало. Книжковий фонд книгозбірні поповнився новими надходженнями. Чималеньку посилку книг подарувала бібліотеці Чайківська Т.І-дружина народного депутата Верховної ради І.А Чайківського.

Щиро вдячні за дарунок, бо ж книги припали до душі багатьом читачам. Хто ж з нас не захоплювся творами Д.Стілл, К.Маккалоу, книгами з серії "Міні шарм".

    Зичимо бібліотеці нових і цікавих зустрічей з людьми, у яких велике серце і щира душа. А тим, хто не лишається осторонь проблем сільських бібліотек і завжди готовий допомогти, творчої наснаги, позитивних емоцій і завжди пам'ятати про те, що вам завжди раді у стінах книгозбірні.