15 лютого
відзначають скорботний День пам’яті воїнів - афганців. Ми повинні пам’ятати тих,
хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.
Можна розказати
про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно
й страшно.
25 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.
25 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.
Для кожного з
більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13
тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330
– невідома.
Ми повинні
розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через
Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч.
У Вільхівчицькій
сільській бібліотеці-філії 15 лютого 2014 р. з нагоди 25-ї річниці виведення військ з республіки
Афганістан проведенний урок
патріотизму на тему « Вже скільки років
проминуло, а біль у серці не стихає… ». Присутні прослухали розповідь
бібліотекаря Бесащук Н.Я. про маштаби складних і неоднозначних подій в
Афганістані, поглибили знання про пережиту трагедію тих років, яка досі болем
відгукується в серцях людей. Переглянули
викладку літератури « Крізь пекло Афганської війни…» на якій представлено
художню літературу, газетні та журнальні статті.
Немає коментарів:
Дописати коментар