"Зійди сонечко на Івана"

У колі річних свят Купало є одним із найголовніших і відзначається урочисто і пишно. Цьому сприяє пора його проведення: сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш цілющі. Це свято припадає на день літнього сонцестояння ( 21 – 22 червня) – найдовшого дня року саме в цей час день має найбільшу протяжність, а ніч найкоротша.

За повір’ями, опівночі  вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його скарби, багатство статок, здоров'я.

Бібліотекарі районної бібліотеки для дорослих провели християнські читання, на які запросили працівника краєзнавчого музею Мотрук О. В. Пані Оксана повела цікаву розповідь про історію та святкування Івана Купала.

 "Ой на Івана, ой на Купала"

В гаю зелененькім соловейко щебече,
Соловейко щебече;
Там дівчина мила віночок пустила
З барвіночку, з барвіночку.
Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку,
За миленьким, за миленьким... 

У Суходільській сільській  бібліотеці-філії  проведено масовий захід до дня Івана-Купала разом із сільською молоддю.

Захід включав в себе плетіння віночків, обговорення цього дня, та його  заснування, певні народні звичаї і прикмети. Зокрема у розмові йшлося про назву Івана Купала, яке  має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель . Вперше божество «Купала» згадується в Густинському літописі XVII ст.. У древні часи Святкування розпочиналося в заздалегідь домовлених місцях, переважно біля річок. Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Часто на свято Купала молодь запрошувала музикантів-виконавців на народних інструментах, які на скрипці, цимбалах, сопілці окремо взятих чи в ансамблі разом з бубном супроводжували пісенну мелодію.
 Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою і співають пісень.