Чи можливе? Чи таке можливе?!
Чи колись повірить чоловік:
Щоб родючі українські ниви
Народили 33-й рік?..
Багато трагедій
пережив український народ, але страшнішого лиха , ніж голод 30-х років історія України не знає. Голодний мор забрав життя
мільйонів наших земляків. Не було тоді ні
війни, ні посухи, ні потопу, а ні неврожаю, а була жорстока навмисна політика
більшовицького режиму.
Пам'яті мільйонів українських селян,які
загинули мученицькою смертю від голоду, пам'яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття
і був присвячений вечір-реквієм «На спомин душ свіча горить», який відбувся у
Гусятинській районній бібліотеці для дорослих
з учнями 9-Б класу.
Директор
ЦБС М.М.Фаберська відмітила, що нашому народу повертається Історія, а історія –
це правда і пам'ять, яка передається із покоління в покоління. Дуже не легко
нам гортати сторінки такої книги пам'яті, але гортати треба. Народна пам'ять –
найдостойніше історичне джерело.
Класний
керівник Л.Ю.Свінтіцька акцентувала увагу присутніх на основних причинах
голодомору та його наслідках, а також підкреслила те, що сталінський
тоталітарний режим, здійснюючи злочинні експерименти «побудови соціалістичної імперії», свідомо
пішов на масове знищення української нації, її культури та побуту.
Короткий екскурс
у ті трагічні роки зробили працівники бібліотеки Л.С.Град, та Н.В. Врублевська.
Їх виступи перепліталися із сумними поетичними рядками, які декламували учні
класу та бібліотекар Г.І.Лозінська, та з піснею «Свіча» у виконанні Т.Орлик та
С.Чичун.
Також учасники заходу мали змогу
переглянути книжково-ілюстративну виставку «Нехай їм дзвони вічно дзвонять»,
яку організувала зав. відділом обслуговуванням Г.Й.Мотрук.
На закінчення
заходу присутні хвилиною мовчання пом'янули тих, кого у 33-му не відспівали, не
оплакали, не провели, не поховали і запалили свічки-пам'яті та поділились поминальним хлібом.
Немає коментарів:
Дописати коментар