«Як створити власний бізнес»

Щосереди в районній бібліотеці для доросли  для малозабезпечених сімей проходять лекції  «Як створити власний бізнес», які проводить Галушка Наталія Йосипівна – кандидат економічних наук Тернопільського  фінансово-національного університету.

           Всіх охочих запрошуємо!

«В.Сімович: штрихи до портрета»

Ім'я українського мовознавця і літературознавця Василя Сімовича свого часу несправедливо замовчували, але сьогодні воно разом з іншими славними іменами повертається до нас.

Вперше про нього дала довідку професор Львівського університету Л. Гумецька 1983 р. в другому виданні Української Радянської Енциклопедії. І це стало початком відродження славного імені нашого земляка.

Василь Сімович народився 9 березня 1880 р. в с. Гадинківці, нині - Гусятинського району, в інтелігентній сім'ї. Дуже рано залишився сиротою. Здобуттям освіти В. Сімович значною мірою завдячує собі самому.

1891 р. він вступив у Станиславові (нині - Івано-Франківськ) до гімназії, яку закінчив у 1899 р. Того ж року вирушив до Чернівців, де вступив до університету. В ньому провчився до 1904 р.

Із 1904 до 1914 р. В. Сімонович працював у Чернівецькій вчительській семінарії. Після захисту дисертації у 1913 р. при Чернівецькому університеті отримав науковий ступінь доктора наук.

Гусятинська центральна районна бібліотека провела бесіду «В.Сімович: штрихи до портрета»
 

 

 

 

«Улас Самчук – Гомер ХХ ст.»

Його життя пройшло "у вічному вигнанні": Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук — виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. "Мене,— згадує письменник,— тягнуло туди багато магнітів, а головне — моє нестерпне, безупинне бажання писати".

Улас Самчук впродовж всього життя був активним учасником літературно-мистецького життя. Почав писати з 17 літ ("Я писав днями й ночами, я занедбав навчання, за мене почали хвилюватися батьки")- Починаючи з 1927 року (в цей час він живе спочатку в Німеччині, а потім в Чехословаччині), разом з О. Телігою О. Ольжичем, Є. Маланюком веде роботу по відродженню української культури й літератури зокрема.

Улас Самчук сповідував ідеал сильної української особистості. За світобаченням реаліст, він схилявся до романтизму, а тому його герої сильні, незламні, вони протистоять злу і можуть знайти вихід з будь-якого становища.

Творча спадщина його велика, та сучасний читач, на жаль, може познайомитися тільки з окремими творами, зокрема з епопеєю "Волинь" та повістю "Мати".
"Волинь" стане найвизначнішим здобутком письменника. Це трилогія, до якої ввійшли "Куди тече річка" (1928-1933 pp.), "Війна й революція" (1929-1938 pp.) "Батько і син" (1935-1937 рр.).

Повість "Марія" автор закінчив у 1933 році. Це перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор. Книга стала монументом пам'яті тим, котрих налигачем голодомору примушували йти до колгоспів, до соціалізму. Вона також була першим художнім документом, що в мистецьких образах зафіксувала небачений злочин сталінізму проти українського народу.
20 лютого виповнюється 110 років від дня народження українського письменника, патріота, громадського діяча Уласа Самчука. Саме цій події було присвячено літературну годину: "Улас Самчук - Гомер ХХст." , яка відбулась в Копичинецькій міській бібліотеці для дорослих з учнівською молоддю міста.
Зав.бібліотекою - Оксана Благута ознайомила усіх присутніх з викладкою літератури "Літописець українського простору", а також розповіла про життєвий та творчий шлях Уласа Самчука.

На заході учні мали змогу переглянути відео "Улас Самчук. Чого не гоїть вогонь"
https://www.youtube.com/watch?v=AyRIZ66Onc4

"Леся Українка - дочка українського народу"

ХХ25 лютого 1871 року

народилася

велика поетеса

Леся Українка

"…я в серці маю те, що не вмирає…"
Леся Українка

Поруч Шевченка і Франка найкращі твори писала Леся Українка. Це прибране письменницьке ім'я, а справжнє її ім'я і прізвище Лариса Косач-Квітка.

Народилася вона 25 лютого 1871 року у місті Звягель на Волині (тепер Новоград-Волинський).

Леся вже змалку проявила свій талант: ще коли мала дев'ять років, написала перший свій віршик: «Ні долі, ні волі у мене нема». Мати Лесі – Олена Пчілка(псевдонім) теж була українською письменницею. Коли вона побачила, що Леся має поетичний хист, почала її виховувати так, що з неї виросла справжня письменниця. Коли Леся мала 13 років, вона написала вірш «Конвалія»,видрукуваний в часописі «Зоря» у Львові.

Вірші Лесі почали появлятися дедалі частіше в дитячому журналі «Дзвінок»,що виходив у Львові, і в журналі «Молода Україна», що його видавала в Києві її мама. Один з найкращих творів Лесі - «Лісова пісня». У ньому змальовується чарівна краса поліської природи.

Багато віршів і казок написала Леся для дітей. Вона хотіла редагувати журна«Дзвінок», але тяжка недуга змусила її лікуватися поза межами України.Незважаючи на недугу, що мучила Лесю змалку, вона пильно вчилася і писала. У своїх творах вона закликає земляків боротися за кращу долю, палко любити свій народ і батьківщину. Вона навчає нас, що треба бути відважними, сміливими й завзятими, - «сором хилитися, долі коритися».

Леся прожила всього лише сорок два роки. Померла в серпні 1913 року, і поховали її в Києві.

( за матеріалами«Українське дошкілля», Київ 2006)
Детальніше дивись тут:

http://lesyakosmovska.at.ua/news/2009-03-07-123

На відзначення цієї дати
Копичинецька міська бібліотека для дітей

облаштувала відкриту поличку (викладку літератури) для учнів 1-4 класів під назвою:

 

 

 

 

"Майдан у кожнім нашім серці"

        У бібліотеці - філії с.Суходіл було проведена інформаційна година "Майдан у кожнім нашім серці" з учнями 9 класу. Перед присутніми була презентована  фото-виставка "Дзвони зраненої пам'яті". Бібліотекар Трач М.В нагадала користувачам про скорботний день Небесної сотні. Золотими літерами викарбовує історія імена її вартових у наших серцях. Вибрали вони небо. Рани їм уже не болять.

 

"Герої не вмирають"

 

Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну , за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті , для кого «справедливість» , «гідність», «свобода» , «Україна» були не просто словами , а сенсом життя.

У Вільхівчицькій ЗОШ I-II ст. разам із бібліотекою проведено годину - реквієм "Герої не вмирають"-це вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення Героїв Небесної Сотні. Захід розпочався хвилиною мовчання за загиблими та запалюванням свічок.

Під звуки старої лемківської пісні «Гей, пливе кача...» присутні пригадали всіх Героїв Небесної Сотні поіменно. Імена героїв – патріотів назавжди закарбує історія ,бо герої – не вмирають , вони житимуть в наших серцях вічно. Також учасники заходу повернулися до подій Революції Гідності, спостерігаючи за кадрами документального фільму «Перший фільм. Небесна Сотня», коли об’єднані поривом душі, люди встали за свободу та прагнення жити у незалежній країні. Ведучі нагадали про події на Майдані минулорічної давності, підкріплені відео сюжетами «Реквієм Небесна Сотня», «Небесна Сотня Герої не вмирають», «Мамо не плач, я повернуся весною», «Воїни світла» та молитва за Україну «Боже великий єдиний…».

Також для відвідувачів бібліотеки – філії № 49 організовано виставку «Вічна пам'ять героям…».

 

«Герої не вмирають».

У Сидорівській сільській бібліотеці-філії  біля пам’ятника організовано годину патріотизму «Герої не вмирають». Присутні прослухали розповідь  про події, які останнім часом відбуваються в нашій країні, спогади про переламні дні на Майдані з вуст безпосередніх учасників тих подій, переглянули фото-виставку про страшні лютневі події 2014 року. Користувачі бібліотеки поклали лампадки біля могили.