Наш земляк Володисла́в Валентин Федоро́вич.

25 травня минає 175 років від дня народження Володисла́ва Валентина Федоро́вича — українського галицького земельного магната, публіциста, культурно-просвітницького, громадсько-політичного діяча, мецената, нашого земляка із с.Вікно.

По місцевому радіомовленню Л.М.Мацієвська розповіла про життєвий і творчий шлях Володисла́ва Федоро́вича.

 Будучи високоосвіченою людиною В.Федорович дбав про збереження для нащадків історичної і культурної спадщини рідного краю. У своєму палаці він створив багатющий музей у збірці якого налічувалось близько 200 зразків килимів,предмети старовини та інші цінності нашої історії. Великим скарбом для української історії була бібліотека із багато чисельною кількістю старовинних книг. Власник великого земельного маєтку у селі Вікно. Помер Володислав Федорович  22 грудня 1917 року.

У 2007 році був відкритий історико - краєзнавчий музей «Незабутні імена». Пам'ять про родину Федоровичів житиме у спогадах односельців.

Книжкова викладка"Українські вишиванки-наче райдуги світанки".

 Хмарин іскрилось волокно,

Розчісував вітрець долину,

Білила мати полотно,

Щоб вишити сорочку сину

І хоч життя гірчив полин

(нелегкий хліб діставсь селянці)

Та матері ввижався син

Дорослим вже у вишиванці                                                                                

   Щороку, третього четверга травня, Україна святкує Всесвітній день вишиванки-це свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції і об'єднати українців довкола вишиванки, яка є не тільки символом краси, молодості, наслідування, а й нашим генетичним кодом.

Вишиванка-національна святиня, бо символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок поколінь, що непереривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як реліквію. Вона символ здоров'я й краси, щасливої долі й родинної пам'яті, любові і вірності, адже вишита українська сорочка-це не просто одяг, це справжній оберіг. Носіть вишиванку з гордістю, тому, що це наша історія та культурне надбання, яке є тільки у нашого народу.

   До Всесвітнього дня вишиванки у бібліотеці філії села Товсте оформлено книжкову викладку "Українські вишиванки-наче райдуги світанки".

Тут можна знайти цікаві факти про зародження української вишивки, відомості про візерунки вишивок кожного регіону України, схеми вишитих узорів для сорочок, блузок, картин і подушок.

Бібліотекарі_у_вишиванках

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

   У бібліотеці -філії с.Сидорів було організовано виставку рушників до дня вишиванки. Вишиті рушники здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла.Це наш український космос, і наш національний оберіг. Це ідентичність України.

Вона ніколи не була простою одежиною. Вона була символом сім’ї, відображала культурні цінності та надбання українського народу протягом століть.

#бібліотекарі_у_вишиванках#

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

Кольори сплелися в ній в узори й квіти,

Щоб були щасливі і сміялись діти.

А веселі люди від краси раділи

І самі, звичайно, вишивати вміли

Червону калину, зелені листочки,

Щоб були щасливі доні і синочки.

Й рідні вишиванки їх оберігали

Від біди в дорозі діток захищали.

Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,

Рідну Україну захистити вміли.

Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?

В вишиванці завжди модно і красиво...

Вкрадене дитинство.

8 травня 1944 року розпочалася депортація майже 200 тисяч кримських татар з півострова Крим. Протягом року понад 30 тисяч осіб загинуло. Пам’ять про етнос намагалися стерти всі наступні роки існування СРСР. Сьогодні вся Україна вшановує пам'ять жертв цього злочину а також відзначає його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася 20 травня. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Під час цієї хвилі депортації виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів.

Сьогодні кримськотатарський народ переживає чи не найстрашніші часи з моменту депортації. Випадки зникнення кримських татар, порушення справ за сфабрикованими звинуваченнями, тривалі терміни ув’язнення, заборона Меджлісу, створення підконтрольних органів самоврядування, дискредитація представників киримли у ЗМІ, заборона в’їзду на територію Криму величезній кількості українських громадян, заборона мітингів – все це страшні відголоски злочину 1944 року.

У 2015 році Україна визнала депортацію киримли – геноцидом. Настане час і сьогоднішні злочини будуть засуджені світом!!!

15 травня – Міжнародний день сім’ї.

15 травня – Міжнародний день сім’ї.

Це свято сповнене щирого почуття любові, глибокої вдячності і безмежної шани до батьків. Родина є найпершим ціннісним орієнтиром та головним дороговказом на нашому життєвому шляху. Вона формує особистість, змалечку знайомить із поняттями добра і зла, вчить довіряти, розуміти і прощати.

Сім’я була і залишається осередком стабільності та розвитку. Саме в українських родинах зберігаються наші національні традиції.

Бажаємо, щоб для кожного з нас родина була найнадійнішою фортецею, тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають, допоможуть, де панує добробут, благополуччя та щастя.

Міцного здоров’я вам, миру, злагоди та добробуту, нехай ваші домівки завжди будуть зігріті теплом любові, щирості та взаєморозуміння!

Хай удома вас завжди чекають щирі і люблячі люди!

Мамо, ненько, матусю!

 Личковецька сільська бібліотека.
Другу неділю травня Україна святкує День Матері. Вшановуємо найдорожчу для кожного людину – жінку, яка дала нам життя. Квітами чи просто добрим словом дякуємо за недоспані ночі, материнську молитву й турботу.
Звідки саме День матері прийшов у наш календар?
Вперше День матері відзначили в Америці. І заслуга у цьому Анни Джарвіс, яка домагалася гідного вшанування материнства. 1914 році офіційно оголосили другу неділю травня національним Днем матері. Свято підтримали українки Канади та США, і коли був заснований Союз українок, почали відзначати його у Галичині. Тоді свято підхопила вся Західна Україна, святкували щорічно, аж до 1939 року. Національне затишшя зберігалося аж до проголошення незалежності України. І 1999 –го проголошено державним святом. День матері шанований нашими предками, бо від матері – і слово, і пісня, і молитва. «Мати» і «Боже» - ті слова, що людина говорить найперше у хвилину радості чи горя.
Про матерів писали багато письменників у своїх книжках, такі як: Ліна Костенко, Марія Матіос, Борис Олійник, Василь Симоненко, Олександр Олесь, Тарас Шевченко та інші.
Отож у цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих матусь зі святом. Хай світлом і добром відгукуються у душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість!
А ще травень – це місяць Пречистої Діви Марії.
Мамо, ненько, матусю! Хай збудеться все, про що ти мрієш, хай стежка твоя проляже в трояндах, яку ти в житті і нам прокладаєш! В цей травневий день ми, твої діти, просимо ще й вибачення за всі наші провини.
Ми усі вітаємо зі святом Вас, милі, ніжні матері. Живіть довго і щасливо!

День матері

Мама старенька стоїть на воротах,
Від сліз солених її очі печуть.
Чекає дітей, у щоденних турботах,
А діти невдячні додому не йдуть.
Бо нічого в світі краще нема,
як на тебе чекає ще мати жива!
Відвідай її хоч раз у неділю,
бо стомлена мама плекає надію.
Коли ти прийдеш і мама зрадіє,
Тобі все простить і все зрозуміє.
Ніхто так не вміє, як мама пробачити.
Дай її Боже ще трохи прожити!
Приїжджайте до мами у вільну хвилину.
Бо роки летять і летять без упину.
Любіть свою маму, коли ще жива!
Бо колись схаменетесь – а її вже нема...

*******

День матері — міжнародне та локальне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

У вихованні велика роль відводиться матері, яка боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони пам'ятали свою національну спадщину і походження.

В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина — матір. Саме від неї залежить виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі.

МАМА: ЛЮБА, МИЛА, ДОРОГА!

День матері в Україні у 2020 році припадає на неділю, 10 травня.
День матері Україна традиційно відзначає у другу неділю травня.
Відбувається це згідно з Указом Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Це свято – привід сказати мамі про те, що вона – найрідніша та найдорожча людина.

День матері – це свято на честь матері, материнства, зв’язку матері з дитиною і вплив матерів на суспільство. Мама – головна людина в житті кожного. Той, хто дав життя і віддав вам і вашим сестрам або братам всі свої сили, передав знання і досвід. Не забудьте відвідати маму. Поки живі наші батьки, ми залишаємося дітьми. У цей день українці йдуть в гості до матері, вітають їх і нагадують, якими важливими вони є в їхньому житті. Мама завжди самовіддано любить своїх дітей, незважаючи ні на що, і завжди рада нашим перемогам і щиро співчуває невдачам. Якщо в День матері ви не можете прийти до мами, то обов’язково треба подзвонити їй і сказати теплі слова і нагадати про те, як сильно ви її любите.

З безмежною любов’ю і пошаною ми бережемо в серці образи тих, хто подарував нам життя – наших матерів. В це велике для кожного з нас свято згадайте все те, за що вдячні своїм матерям, і сердечно помоліться за їхнє щастя і благополуччя. У спільній молитві попросимо здоров’я і Божого заступництва для всіх матерів.

Вітаємо матерів зі святом та дякуємо за життя!

"Спасибі за ласку, за щире тепло
Недоспані ночі, турботи й добро.
Здоров’я міцного Вам зичимо щиро,
Любові і радості, злагоди й миру!"

Пам’ятаймо ту війну.

  В Україні 8 травня відзначають День пам’яті і примирення, а 9 травня – День Перемоги над нацизмом.

  Пам’ять – це один з найбільших скарбів, яким володіє людство. Пам’ятаючи минуле, суспільство будує майбутнє.

  У книгах зберігається минуле:  документи, фотографії, документальні факти, розповіді очевидців події Другої світової війни.

 Хоч би скільки книжок було написано про Другу світову війну, ще довго не настане той час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Висловити все не можливо, бо не було міри героїзму людей, виявленому у війні, немає міри горю і стражданням, які принесла вона на своїх чорних крилах.
Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам'яті події, які розкривають велич народу.
  Складні взаємини людей на війні, де поряд із справжнім героїзмом проявляється і боягузтво, поряд з високою людяністю - жорстокість.
   Книги про війну схожі на пам'ятник загиблим. Вони спонукають любити рідний край, бути стійкими у важких випробуваннях.
Значення цих книг зростає у зв'язку з величезною актуальністю теми війни в наші дні. І вклад письменників у загальну справу боротьби за мир - це їх книги, які сміливо можна вважати зброєю.

  Тож пам’ятаймо про страшну Трагедію і вклонімося усім ,хто загинув, хто пережив ті події.

Хай буде мир, хай більше не горить у пеклі війн твоє життя, людино.

   8 й 9 травня відзначаємо День пам’яті та примирення і 75-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей в усьому світі. Цьогорічна інформаційна кампанія традиційно проходить під гаслом «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Символом пам’яті про жертв війни залишається червоний мак. Друга світова війна стала найбільш  кривавою і жорстокою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом.  Українці  зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Ми добре знаємо ціну війни.

     Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність. Ця боротьба триває щоденно вже шість років і ми не маємо права програти, бо, як і 75 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.

Багато творів українських письменників і поетів  розкривають події та наслідки війни. Пропонуємо прочитати романи Івана Багряного “Людина біжить над прірвою” та “Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами”, “Дума про невмирущого” Павла Загребельного, “Вогняні стовпи” Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Не слід забувати й про те, що письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події. Крім названих творів, у мережі Інтернет доступні також оповідання, повісті, романи інших письменників, завітайте на сайт Українська Друга Світова та Український  інститут національної  пам’яті.

Чому червоні маки – символ пролитої крові.

Чому червоні маки – символ пролитої крові
В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у двох кровопролитних світових війнах війнах минулого століття.
Мак як символ Дня пам'яті та примирення
Довідка. За даними «Українського інституту національної памяті», червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним гаслом свята було «Ніколи знову».

Будемо пам’ятати, доки живемо.

8 та 9 травня в Україні, так само як у світі, відзначаються Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни.
Ці дні присвячені пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим дітям і старим – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни.

Українське коріння

180 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського (1840-1893), російського композитора й диригента.
Петр Ілліч Чайковський був глибоко трагічною людиною. Він був людиною безмежно талановитою, щедрою. Він був людиною російської культури, але людиною, яка ніколи не забувала про своє українське коріння.
Петро Ілліч Чайковський – російський композитор, диригент, педагог, музичногромадський діяч. Народився 7 травня 1840 року в селищі при Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія), у родині гірничого інженера. Походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, походив з-під Кременчука, в ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою й помер від ран. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російськотурецьку війну та відслуживши полковим лікарем, став городничим Слобідського Донедавна про українське походження Петра Чайковського майже не йшлося, а якщо його й згадували, то нашвидку. Дослідники писали лише про те, що композитор часто приїздив для праці та відпочинку в Україну (Кам’янка, Браїлів, Тростянець, Низи), де милувався її природою, яка надихала його на творчість, народжувала музичні образи.
Тож перейдемо до конкретних фактів. Здавна в Україні був відомий козацький рід Чайок, його родичами були Гребінки, Гоголі. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, шляхтич, родом з-під Кременчука, козацький сотник Омельницької сотні Миргородського полку, брав участь у битві під Полтавою й помер від ран, залишивши двох синів. Один із них – Петро Чайка (дід композитора), народжений на Полтавщині,під час навчання у Києво-Могилянській академії взяв прізвище Чайковський – так на Запоріжжі називали командирів козацьких чайок. Звитяжив на російсько-турецькій війні, служив полковим лікарем, потім був приписаний до дворянства Казанської губернії та призначений городничим (начальником поліції) у В’ятську губернію, де й пустив корені.
Відомо, що 1890 року Чайковський був одним з перших, хто оцінив оперу свого майже однолітка Миколи Лисенка “Тарас Бульба”.
В основу однієї з тем найпопулярнішого свого твору - Першого фортепіанного концерту покладений наспів українських лірників, яких композитор чув у Кам”янці: “Слухав лірні співи сліпих, - писав композитор, - усі сліпі співці в Малоросії співають один і той же вічний мотив. Я почасти скористався цим мотивом”. А хороводну тему фіналу Концерту “Вийди, вийди, Іванку, заспівай нам веснянку” П.Чайковський узяв зі збірника українських народних мелодій відомого фольклориста, збирача народних пісень О.Рубця.
Ще помітнішими є українські мотиви, ба більше – програмна українськість в другій симфонії Чайковського. Леся Олійник так говорить про цю симфонію.
Улітку 1842 р. композитор закінчив у ескізах другу симфонію, названу “Журавель”. В оркестровці композитор імітував звучання сільського оркестру – звичного супутника українських народних гулянь; Ще при житті П.Чайковського вона була названа “Українською симфонією”.
Кращі романси Чайковського теж були створені в Україні - в Браїлові. Один з них – “Я ли в поле да не травушка была», написаний на основі тексту популярної української пісні “Чи я в лузі не калиною була”.
Відомо, що за життя Чайковський надзвичайно цінував творчість Шевченка. Він написав твір за його поезією “ На вгороді коло броду” у Кам‘янці 1880 року та романс “Садок вишневий коло хати”, щоправда на російський переклад Мея.
У 1893 році – в останній рік свого життя Чайковський відвідав Україну, де на нього чекали концерти, оперні постановки та вияв величезної любові і слави.
Петро Ілліч Чайковський – композитор зі світовим ім’ям. Ми пишаємося тим, що композитор творив свою геніальну
музику саме під генетичним впливом своїх козацьких коренів.

Борис Дмитрович Грінченко (1863-1910)

Сьогодні 110 років із дня смерті Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, фольклориста, мовознавця, перекладача, критика, редактора, видавця, бібліографа, громадського та освітнього діяча

   Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
   У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти, і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.

   Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був промовистий, символічний - "Вартовий" - той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
  Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив", - кажуть про нього сучасники.

Одним із найяскравіших творів грінчинка є вірш "землякам, що раз на рік збираються на шевченкові роковини" (1898 р.)