Українське коріння

180 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського (1840-1893), російського композитора й диригента.
Петр Ілліч Чайковський був глибоко трагічною людиною. Він був людиною безмежно талановитою, щедрою. Він був людиною російської культури, але людиною, яка ніколи не забувала про своє українське коріння.
Петро Ілліч Чайковський – російський композитор, диригент, педагог, музичногромадський діяч. Народився 7 травня 1840 року в селищі при Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія), у родині гірничого інженера. Походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, походив з-під Кременчука, в ранзі козацького сотника брав участь у битві під Полтавою й помер від ран. Його син, Петро, народжений на Полтавщині (дід композитора), навчаючись в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Пройшовши російськотурецьку війну та відслуживши полковим лікарем, став городничим Слобідського Донедавна про українське походження Петра Чайковського майже не йшлося, а якщо його й згадували, то нашвидку. Дослідники писали лише про те, що композитор часто приїздив для праці та відпочинку в Україну (Кам’янка, Браїлів, Тростянець, Низи), де милувався її природою, яка надихала його на творчість, народжувала музичні образи.
Тож перейдемо до конкретних фактів. Здавна в Україні був відомий козацький рід Чайок, його родичами були Гребінки, Гоголі. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка, шляхтич, родом з-під Кременчука, козацький сотник Омельницької сотні Миргородського полку, брав участь у битві під Полтавою й помер від ран, залишивши двох синів. Один із них – Петро Чайка (дід композитора), народжений на Полтавщині,під час навчання у Києво-Могилянській академії взяв прізвище Чайковський – так на Запоріжжі називали командирів козацьких чайок. Звитяжив на російсько-турецькій війні, служив полковим лікарем, потім був приписаний до дворянства Казанської губернії та призначений городничим (начальником поліції) у В’ятську губернію, де й пустив корені.
Відомо, що 1890 року Чайковський був одним з перших, хто оцінив оперу свого майже однолітка Миколи Лисенка “Тарас Бульба”.
В основу однієї з тем найпопулярнішого свого твору - Першого фортепіанного концерту покладений наспів українських лірників, яких композитор чув у Кам”янці: “Слухав лірні співи сліпих, - писав композитор, - усі сліпі співці в Малоросії співають один і той же вічний мотив. Я почасти скористався цим мотивом”. А хороводну тему фіналу Концерту “Вийди, вийди, Іванку, заспівай нам веснянку” П.Чайковський узяв зі збірника українських народних мелодій відомого фольклориста, збирача народних пісень О.Рубця.
Ще помітнішими є українські мотиви, ба більше – програмна українськість в другій симфонії Чайковського. Леся Олійник так говорить про цю симфонію.
Улітку 1842 р. композитор закінчив у ескізах другу симфонію, названу “Журавель”. В оркестровці композитор імітував звучання сільського оркестру – звичного супутника українських народних гулянь; Ще при житті П.Чайковського вона була названа “Українською симфонією”.
Кращі романси Чайковського теж були створені в Україні - в Браїлові. Один з них – “Я ли в поле да не травушка была», написаний на основі тексту популярної української пісні “Чи я в лузі не калиною була”.
Відомо, що за життя Чайковський надзвичайно цінував творчість Шевченка. Він написав твір за його поезією “ На вгороді коло броду” у Кам‘янці 1880 року та романс “Садок вишневий коло хати”, щоправда на російський переклад Мея.
У 1893 році – в останній рік свого життя Чайковський відвідав Україну, де на нього чекали концерти, оперні постановки та вияв величезної любові і слави.
Петро Ілліч Чайковський – композитор зі світовим ім’ям. Ми пишаємося тим, що композитор творив свою геніальну
музику саме під генетичним впливом своїх козацьких коренів.