Сьогодні 110 років із дня смерті Бориса
Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, фольклориста,
мовознавця, перекладача, критика, редактора, видавця, бібліографа, громадського
та освітнього діяча
Автор
фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних
праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури.
Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти, і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.
У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти, і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.
Народившись
у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу,
культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був
промовистий, символічний - "Вартовий" - той, хто стоїть на сторожі,
оберігає, охороняє.
Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив", - кажуть про нього сучасники.
Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив", - кажуть про нього сучасники.
Одним із
найяскравіших творів грінчинка є вірш "землякам, що раз на рік збираються
на шевченкові роковини" (1898 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар