Клим Чічка-Андрієнко

   Споконвіку нас українців , знають , як народ у якого глибока і міцна пісенна традиція. Кожен порух вразливої української душі перейшов у пісню сповнений красою. Серед музичного обдарованого народу маємо імена співаків. Які здобули світову славу майстрів вокального мистецтва. Таким був Клим Чічка - Андрієнко.

   Сьогодні По місцевому радіомовленню Любов Мацієвська розповіла про життєвий і творчий шлях нашого земляка Клима Чічка - Андрієнко.

Мало хто з українців знає ім’я цього всесвітньо відомого співака, адже розквіт його слави припадає на той час, коли він залишив Україну і виступав на оперних сценах Західної Європи.0

   Клим Чічка-Андрієнко народився 19 липня 1885 р в м. Копичинці, нині – Гусятинського району, у сім’ї місцевого міщанина Андрія Чічки. Після закінчення навчання в Копичинцях студіював в Учительській семінарії у Тернополі. Тут був солістом хору й скрипалем в оркестрі. Потім учителював у с. Городниці на Гусятинщині та Львівській гімназії.

Але його широка натура прагнула до знань, і він взявся вивчати філософію у Віденському університеті. З вибухом Першої світової війни добровольцем пішов до війська й згодом опинився у таборовій гімназії учителем співу та математики. Після війни працював у центральній управі “Рідної Школи” і вивчав право у Львівському університеті.

   Де б і ким не працював, не полишав співу. Дружина Клима Чічки запропонувала йому піти до професора Раніері Горбовського перевірити свої голосові та музичні здібності. Той, прослухавши його голос, назвав Клима майбутнім найкращим співаком у Польщі. Далі Чічка вдосконалював свою вокальну майстерність у професора Фляма-Фюмянського і у 1922 р. виступав на сцені Львівської опери. Через закони, які тоді панували у спольщеній Львівській опері, він був змушений узяти собі польське або італійське псевдо. Тому сольні партії в операх Чайковського, Вагнера, Пуччіні К.

Чічка-Андрієнко виконував під псевдонімом Клименса Квятковського. З 1925 по 1927 р. виступав у Львові на українських сценах із багатим репертуаром вітчизняних композиторів. Працював викладачем у Вищому Музичному інституті, однак ці досягнення не задовольняли співака. Він інтенсивно працював у “Рідній Школі”, першим організовував для неї американську допомогу. Зібравши великий матеріал, що висвітлював підневільний стан українського шкільництва під Польщею, видав книгу “Українські школи в Галичині в світлі законів і практики” (1924), взявши собі псевдонім К. Федорович.

   У 1927 р. виїхав на подальші студії співу до Італії. З 1928 р. К. Чічка-Андрієнко – соліст Берлінської опери. Тут він працював у бібліотеках, студіюючи самостійно фізіологію, акустику, механіку та педагогіку співу.

    У 1934 р. К. Чічка-Андрієнко повернувся до перерваної мистецької діяльності. З колосальним успіхом виступив на конкурсі в музичному салоні Бергін-Бронечест у Берліні, а 24 березня – в залі Бетховена. Критика прихильно поставилася до співака, даючи найвищу оцінку його майстерності. “Це тепер є справжнім співочим феноменом, подиву гідної, єдиної у своєму роді, рідкісної вартості”. Клима Чічку-Андрієнка порівнювали з Карузо. Він отримував запрошення до самостійних конкурсів у більшості німецьких міст. Але гітлерівська влада стала на перешкоді.

   Український митець у німецькому середовищі, яким би геніальним він не був, все ж залишався чужинцем. Климові Чічці довелося відчути на собі всю зверхність і зневагу, з якими гітлерівці ставилися до іноземців, особливо до українців. Перед ним поставили вимогу прийняти німецьке громадянство та прислужитися нацистській партії. Співак не зміг піти на компроміс із совістю і честю українця. Після кількох конфліктів з владою він змушений був усунутися від кар’єри співака, повернутися до педагогічної діяльності, а згодом виїхати до глухої провінції.

    До співацької діяльності повернувся лише після 1945 р. Мав концерти у Німеччині, Польщі, Італії, Франції, Швеції, Нідерландах. Серед репертуару світової класики – твори українських композиторів М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича. Але здоров’я співака почало підупадати. Всім серцем хотів повернутися на батьківщину, але до рідного краю його не пустили. На заяву про дозвіл приїхати в Україну отримав від радянського уряду відмову.

   У 1950 – 1970 рр. Клим Чічка-Андрієнко, живучи в тяжких умовах, у чужорідному середовищі, намагався всього себе віддати праці. В Ротенбурзі він заснував школу і працював над книжкою “Про модерний вишкіл голосу”.

   5 березня 1967 р. співака не стало. Клим Чічка-Андрієнко помер на чужині, похований у Ротенбурзі. Щоб вшанувати пам’ять великого земляка, копичинська громада назвала його іменем одну з вулиць міста. У Копичинському музеї театрального мистецтва відкрита експозиція, присвячена Климові Чічці-Андрієнкові.