середа, 22 липня 2020 р.

Світ краси і друкованого слова.


  Хочу розповісти вам про  дуже теплу і душевну зустріч, яка відбулася несподівано для мене. До нас, в Гусятинську районну бібліотеку для дорослих, завітала  Ганна Кичук. Як виявилось,  Ганна Марківна - наша колега, поетеса, людина ,яку Бог обдарував неоціненним багатством - багатогранним талантом. Ця жінка талановита буквально у всьому -  в роботі, творчості, дружбі, любові.
   Життя цієї творчої натхненної письменниці сповнене багатьма цікавими зустрічами, вагомими здобутками на літературно-мистецькій ниві.
     Народилася Ганна 6.07.1942р. в с. Верещани Лановецького р-ну, що на Тернопіллі. Семерічку Ганна закінчила в місцевій школі, а середню освіту здобувала в Новосільській школі.
  Саме любов  до книги простелила стежину в Теребовлянський технікум(бібліотечне відділення),яке закінчила в 1961 році і пішла працювати бібліотекарем в с. Лісовики . Згодом навчалася у Кременецькому , пізніше – Луцькому педінституті імені Лесі Українки. Після закінчення вишу  вже з новоствореною  сімєю переїхала в Волинську область - мальовничий край Лесі Українки.
  Працювала у Погуляннівській школі ,Новосільській спеціальній школі - інтернаті , у с. Верещаки вчителем української, німецької мови та викладачем образотворчого мистецтва.
  Все життя жінки повязане з любовю до людей, природи, краси , знань, книги. З 1987 року вийшла на пенсію і з цього моменту почався новий , письменницький відлік часу. Всі свої пізнання хотіла передати іншим. Нині в творчому доробку Ганни Марківни багато збірок: « Відлітають Журавлі»( 1988р) , «Розстріляна юність»(2006р), «До зір – через терня»( 2011р.) та інші.
      В ході спілкування з бібліотекарями письменниця  подарувала свою книгу «Воркутинська Голгофа в долі наших краян» (2019р.). Ця книга про терор і жертви репресій тоталітарного режиму на теренах Новосільщини, що на Тернопіллі. Вона продовжує серію «Реабілітовані історією». Рядки її написані зі спогадів, розповідей уродженців сіл нинішньої Новосільської об’єднаної територіальної громади, які в роки радянської тоталітарної системи перенесли нелюдські тортури в Новосільській, Тернопільській, Дрогобицькій тюрмах та в без вогневому пеклі Воркути. Про наших краян-каторжан, які вже відійшли у вічність, розповіли їхні родичі. 
    Розкривши ще одну грань своєї особистості  як талановитого творця, твори Ганни Кичук  вражають глибиною емоційної напруги, силою духовних і моральних випробувань, людяністю, великим патріотизмом.
    То ж нехай вічною для усіх нас  буде  естафета добра і любові. Бережімо родину і нехай міцною, непереможною ніким і ніколи  буде  велика наша родина – Україна.

На згадку про зустріч відбулися традиційне фото і автограф. 






















Немає коментарів:

Дописати коментар