Похоронним дзвоном по всій нашій землі
прокотилася страшнюча чума Голодомору. Ніколи- ніколи світ не бачив такого
штучно створеного лиха. Ніколи- ніколи про це горе настільки великого масштабу
так не мовчали, як в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли з лиця
землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися,
не жили.
Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть. Це те, що
залишає слово "Голодомор" в душі кожного українця. Це те, що знищує
свідомість і розїдає душу. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те,
про що потрібно пам'ятати І не уникати. І нині, запалюючи свічку думаймо про
них, помолімся тихенько за їхній спокій, за світлу пам'ять. Головне не забувати
їх-невинних жертв сталінського терору, що так і не дожили до весни 33.-гоЗнати
і пам'ятати про жахливу трагедію голодомору змушує книжкова виставка
"Голодомор. Помста за свободу!" підготовлена бібліотекою-філією №35
с.Товсте. Моторошні рядки повертають пам'ять у страшні роки голодного пекла.
Люди гинули, їх підбирали і скидали в одну велику могилу. На душі щем, а на
очах сльози. Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічну, а й
національну трагедію. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі
соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали.
Голодне лихоліття 33-го- не просто історична
минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим
болем пронизує пам'ять багатьох поколінь.