"Золота осінь Д.Макогона"

28 Жовтня 2014 року виповнюється 133 роки від дня народження поета, прозаїка, громадського діяча Дмитра Макогона. З цієї нагоди Хоростківська бібліотека для дорослих підготувала розгорнуту книжкову виставку "В саду поезії Д.Макогона".
          Хоростківська земля - колискова Д. Макогона який у майбутньому став не тільки письменником, але й педагогом, школі віддав 53 роки життя. Професія визначила і основну тему його творчості (збірки "Шкільні образки", "Учительські гаразди" та ін). На виставці представлені друковані, періодичні видання про життя та творчість поета.
           За доброю традицією в ці жовтневі дні проводимо краєзнавчі читання "Золота осінь Д.Макогона".

"З любовю у серці"

Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо  саме тому 14 жовтня ми святкуємо потрійне свято - День українського козацтва, День УПА, свято Покрови.

12 жовтня , у приміщенні Раштовецького СБК працівниками культури, спільно із школою, було проведено концерт "З любовю у серці" присвячений дню - 14 жовтня.

         Мати Божа - покровителька нашої землі. Тож щедро наділила вона своїми талантами учасників концерту, які співали пісні - "Україночка", "Свіча", "Їхав козак на війноньку", "Десь Там далеко на Волині","Ой у лузі червона калина похилилася" та інші.

Учасники концерту на мить повернули глядачів у той минулий час, коли народ України боровся за свободу і честь своєї землі. Багато могил тримає на собі Раштовецька земля, серед них і повстанська, у якій лежить наш односельчанин - Федчишин Михайло Юркович. Цим подіям було присвячено вірш "На могилі повстанця", який прочитала Вакуленко Наталя.

Щирі,добрі та обдаровані люди живуть на Гусятинщині. До таких належить Оксана Басіста, яка написала вірш "Стоїть в скорботі Україна -Мати", який присвячений усім героям Небесної сотні, тим двадцяти-тридцятилітнім хлопцям , які загинули за цілісність та незалежність України. Вірш декламувала бібліотекар с/б Богута І. Перед всіма героями у скорботі, ми низько схилили голови хвилиною мовчання.

Бачити війну наживо, чути розриви снарядів, втрачати своїх друзів довелося і нашим двом односельчанам - Федчишину С.М та Гордійчуку А.М. І це після 23-х років Незалежності Украхни. Але ми вдячні Богу,що вони повернулись додому живі і здорові. ВІА "Джерело" на знак вдячності, подарували пісню "Дай, Боже, сили нашим солдатам".

У такий тяжкий, буремний час для України, ми просимо Матір Божу:

Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом Білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

Коріння кличе, плаче і болить

Лемки, переселення, страждання… Ці слова стали ніби синонімами. Поневіряння в світах, туга за рідною Лемківщиною. Доля…

70 років згадують лемки переселення (яке називають депортацією), сумують, плачуть. Плачуть не від того, що на Україні їм зле жити. Бо українська земля пригорнула їх, як ненька рідних дітей. Просто є такий вислів: «Коріння кличе», а вони - вирвані з коренем. Бо рани, навіть ті, котрі вже давно загоїлися, час від часу болять. І цей фантомний біль ніяк не дає забути минувшину.

Щороку, коли минає літо і перші вересневі дні несуть осінню прохолоду, щемлять серця у старих переселенців, спогади переповнюють душі, на очі находять скупі сльози.

«Цне ся мі за тобом, мій Лемківський краю…», «Полетів би м на край світа…» та ба… Кажуть час гоїть рани, лікує душі. Можливо… кивають головами сивочолі лемки. У нашому непередбачуваному світі тепер можливо все, як і те, що історія має здатність повторюватися.

Через 70 років спіткала біда тепер уже нащадків тих людей, що переселилися на Україну 1944-46 роках. Тепер ця біда має назву АТО. Війна не шкодує нікого ні молодих, ні бувалих.

20 осіб з лемківських сімей змушені були залишити свої домівки і з Луганщини переселитися в Копичинці. Біда у всіх нас одна, в усіх українців спільний ворог. Сотні, а то й тисячі жителів залишають свої розорені будинки і шукають порятунку там, де поки що не бомблять. Поки що… Та лемківське переселення в 1944-46 років символічне тим, що в ці вересневі дні на Україні проходить День-спогад про примусове переселення етнічних українців з прабатьківських земель

11 вересня копичинчани, лемки і не лемки, провели День-спогад панахидою за тими, хто не пережив цих страшних лихоліть, що залишилися на території теперішньої Польщі.

Цьогоріч в Копичинцях збіглися дати: 70 років лемківського переселення, 20-річчя міської організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина», 10 років, як зведено знак на пам'ять про переселення.

Під сумний спів церковних дзвонів зібралися лемки біля пам’ятника. І стрілася тут роз’єднана колись велика лемківська родина. «Будьте здавы лемки, як жиєте?...».

І стиснулись серця і в горлі клубком стало, на очах - сльози, а слів немає. Ніхто не хоче говорити про страхіття ні колишнє, ні сьогоднішнє. Всім болить.

Настоятель храму Пресвятої Трійці о. Любомир Урбанський виголосив дуже гарну проповідь.

Він як духівник і великий психолог ніби зазирнув у людські душі. З його вуст пролунала молитва й роздуми про те, що ж все таки діється в світі. Отець провів паралель між страшними роками Другої світової, депортацією 1944-46 рр. і сьогоденням. Патріотично-натхненна розповідь проникла в серця вірян, що слухали затамувавши подих.

Продовжив розмову голова районної організації Всеукраїнського товариства«Лемківщини» Пласконь І.І. 

Його власні болючі спогади спонукали до розмови луганчан. Там на півдні України вони не забули рідної говірки проте слова не могли передати почуттів, що переповнювали серця. Тяжко їм, та вони не здаються.

Розповів Мадяк Петро Іванович, що там на Луганщині був фермером.

Від всіх переселенців з АТО він подякував за підтримку, розповів про те, що старанно облаштовують житло, яке їм співчутливо надала громада церкви святого Миколая на чолі з отцем Ігорем Середою. Тепер проборство цього храму їм служить за домівку.

Звернувся до присутніх і міський голова Пеляк В.С.

Мовчки покладені до підніжжя пам’ятника червоні троянди виказали його почуття.

Церковна процесія повернулася до храму, містяни розійшлися в справах,

а лемки згуртувалися і ще довго й довго про ось говорили. Про щось, відоме тільки їм.

Галина Турок-Тимошенко

«Бійців УПАвших,слава не поляже»

В бібліотеці-філії с.Сидорів відбулася виховна година, присвячена 72-й річниці створення УПА.У заході взяли участь школярі 4-5 класів. Вони з цікавістю прослухали доповідь бібліотекаря про героїчні сторінки визвольних змагань українського народу. Трач Н наголосила, що боротьба УПА стала великою моральною перемогою нашого народу, символом незламності і нескореності його духу. Бібліотекар провела огляд літератури з фондів бібліотеки. Йшлося про книги, присвячені Українській Повстанській армії. Бібліотекар розкрила зміст цих видань і запросила учнів приходити в бібліотеку та глибше знайомитись із книгами про Українську повстанську армію  .

""І НА ТІМ РУШНИКОВІ . . "

         У Суходільській сільській бібліотеці-філії було проведено виставку рушників. Бібліотекар Трач М,В ознайомила дітей з українськими рушниками, з вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини . Простий скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. В різних куточках України він називався по різному: утираг, утиральник, стирач, витирач, набожники.

«… Могилам – честь, полеглим – слава, живих до праці кличе справа..»

         Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка вже існує, поволі встає на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.

           День 14 жовтня визнано днем утворення Української Повстанської Армії( УПА). Цього року виповнюється 72 річниця і з цієї нагоди в с. Красне біля могили загиблим воїнам УПА відправлено місцевим парохом та громадою села панахиду. Тут  декламувались вірші та звучали пісні про події, які стали сторінками нашої історії.

    Збережемо і примножимо славу героїв УПА. Нехай і для нас, теперішніх захисників України, будуть святими слова повстанців:

          Батьківщині будь вірним до загину,

          Нам Україна вище понад усе.

 

 

Бібліотека збирає друзів

"Читайлик-2014" нагородив переможців.

 

 

5 жовтня 2014 року

в Копичинецькій міській бібліотеці для дітей

відбулася святкова імпреза

з нагоди нагородження переможців

конкурсу "Читайлик-2014"

на кращого читача книгозбірні.

 

Надворі осінь… Пожовкле листя навіває сум за минулим літом. Сонечко ще голубить осінні квіти, але дні стають коротшими, прохолодні ранки нагадують про швидкоплинність пір року. Та є у осені й приємні миті. Хлібороби дозбирують врожай, звірятка запасаються на зиму – природа ніби підраховує весняно-літні здобутки.

 

В таку пору Копичинецька міська бібліотека для дітей підводить підсумки щорічного конкурсу «Читайлик», на кращого читача книгозбірні. Впродовж року наймолодші користувачі бібліотеки, учні 1-4 класів, змагалися за звання бути найкращим. Конкурс триває вже сім років поспіль. Прийшовся він до вподоби не лише дітям, а й їх батькам, громаді, керівництву міста і району; Тернопільська обласна бібліотека для дітей та Національна бібліотека України для дітей турбуються ним.

 

В неділю, 5 жовтня 2014 року, в Копичинцях відбулася святкова імпреза з нагоди нагородження переможців. Присвячене цьогорічне святкування Дням бібліотекаря та вчителя, професіям, які безпосередньо зв’язані з книгою, вихованням та навчанням дітей та

200-літньому ювілею Тараса Григоровича Шевченка.

Зав. бібліотекою Турок Г.М. звернула увагу всіх присутніх на цикл книжкових виставок приурочених цій даті.

«Бібліотека збирає друзів»
під такою назвою відбувся захід. Тому всіх присутніх в залі об'єднала любов до бібліотеки, до книги, до літератури.

 

         Діти ділилися враженнями від прочитаних книг, розповідали про своїх улюблених письменників, декламували вірші.

 

Розділити радість переможців у бібліотеці зібралися друзі, батьки, родичі.

 

Нагороди цьогоріч були щедрими.

 

Придбав їх для дітей меценат підприємець, співак, лауреат міжнародних конкурсів,

а нині кандидат у депутати до Верховної ради,

Мацієвський Михайло Йосипович.

Дарунки отримали не тільки діти, а й книгозбірня поповнилась цікавими книгами на лемківську тематику.

 

 

  

Відділ культури Гусятинської РДА

нагородив переможців дипломами. Конкурсантам їх вручила
директор ЦБС Фаберська М.М.

Перемога ж дісталася учням 4-А класу школи №2:

Гасій Оксані (І місце),
 

                                             

Сливка Діані (ІІ місце),

Луків Лілії (ІІІ місце).

Із 120-ти учасників змагання кращими визнано 16 читачів учнів 2-4 класів обох шкіл міста.

Всі вони отримали подарунки від пана Мацієвського.

 

                            Даган Марія 4Б№2                         Мельник Тарас 4А №2
 

                             

                        Романцова Олена 3А№1                Пристаж Аліна 3№2
 

                            

                       Мартович Данило 3Б №2            Соломонюк Лілія 4А №2

Ухач Єлизавета 4Б №1         Грицько Анастасія 2А №1

 

                              Глушко Христина 2Б №2            Лушней Софія 3 №1

Грабець Юлія 3Б№2



Тим, хто не став переможцем, а прийшов повболівати за друга, дісталися дарунки від партії «Заступ», за підтримки якої пан Мацієвський йде на вибори.

 

Діти щиро подякували пану Мацієвському за щедрі дарунки та привітали його з Днем народження та святом вчителя, що відзначалося в цей день.

А також привітали всіх вчителів присутніх в залі.

ЦБС презентувала дві в’язанки книжок.

Директор ЦБС Фаберська М.М.

з задоволенням вручила їх бібліотеці.

  

Закінчилося свято іграми, які підготували та провели бібліотекарі

Вовк Г.Р.

(бібліотекар читального залу)

Ділай О.М.

(бібліотекар абонементу)

На згадку про приємні хвилини

зав. бібліотекою Турок Г.М. і

голова міського товариства «Лемківщина» Пласконь І.І.

нагородили читачів солодкими дарунками.

 

Прощавай «Читайлику-2014»,

бо на порозі вже

«Читайлик-2015».

Працівники бібліотеки щиро вдячні всім учасникам дійства та сподіваються, що наступний конкурс буде не менш численним й цікавим.