четвер, 23 червня 2016 р.

ВЕЛИКИМ СМУТКОМ СПОГАДИ ОМИТІ


Мир! Що може бути кращим за чисте небо, яке ніколи не закриватимуть грізні хмари війни? Що є жахливіше за великі дитячі очі, сповнені страху й тривоги, що з тугою дивляться у душу, немов запитують: «Навіщо! Для чого війна?». Це діти війни… Вони ніколи не пробачать паліям війни за вкрадене у них дитинство, вибухи бомб, пожарища, втрати рідних батьків і братів…
Саме про це йшла мова на черговому засіданні клубу «Надвечір'я» 22 червня у День 75-річчя початку війни, у районній центральній бібліотеці.
Працівники бібліотеки зворушливими словами про той далекий червневий день повернули гостей клубу в спогади, коли перші бомби впали на наш прекрасний, квітучий край; пісенний край, який ніколи не торкала ця смертельна отрута вбивства і руйнування. Бо за всю історію Україна жодного разу не пішла війною на інший народ, не зазіхала на чужі землі, чуже багатство. А захищатися доводилося нерідко.
З уст ведучих свята Фаберської М.М., Град Л.С., Осики М.П зринали слова – пам'яті  про жахіття війни, яка забрала 27 мільйонів кращих синів і дочок. Їх пам’ятають  ще зовсім юними, безвусими.

Вічно юні солдати! Ви не знаєте чи закінчилася війна, чи живі ваші матері,  тендітні наречені, милі синочки і донечки, яким обіцяли обов’язково повернутися. Не бачите, як підходить до могили рідна ненька, кладе букет польових квітів і ронить із старечих очей гарячу сльозу.
Тому, й стоячи,  усі члени клубу прослухали пісню «А мати ходить на курган», яку так чудово виконав соліст – заступник головного лікаря районної лікарні Гонтар М.М. та учасники церковного хору церкви св. Онуфрія.

Безвусі воїни! Вони прожили коротке, але прекрасне життя. Подвиг ваш    увіковічнили у своїх творах українські письменники. Не стримуючи сліз, ми слухали оповідання О.Довженка «Мати» про подвиг українки Марії Стоян, яке так душевно прочитала бібліотекар Град Л.С. 

 А скільки віршів написано про подвиги рядових бійців, які зняли з чола мільйонів терновий вінок фашистської неволі, повернули людям сонце і мир. Окремі з таких віршів дикламувала працівник бібліотеки Аня Лозінська .

Кров'ю  обливалося серце кожного з нас, коли заступник директора по роботі з дітьми Пенюта Н. Я. зачитала листа – прохання донечки, вивезеної на роботу в Німеччину, до батька відомстити ворогам за вбиту матір, за понівечену її молодість.

Незабутньо цікавою була розповідь лікаря-краєзнавця Горбоватого В.П. про початок війни на теренах Гусятина і навколишніх сіл. Свою розповідь Василь Петрович підтверджував спогадами очевидців та фотографіями далеких днів.

Важко було слухати спогади про ті страшні дні дітей війни – учасників клубу «Надвечір"я» Турман О.Б., Демкури М.М., Ляхти В.Г., Коваль Р. А.


 
 
Слухаючи ведучих свята, задумуєшся над тим, скільки загинуло умів, робочих рук у розквіті сил. Які майстри, умільці, таланти укрили трупом землю на тисячі верств.

Сумна слава… і забути її  нам ніхто не дав права. Тому з оглядом сучасної літератури «Той день Перемоги був так ще далеко», про подвиги тих, хто своєю хоробрістю залишився у пам'яті народу, виступила зав. відділом обслуговування Мотрук Г.Й.

Минають роки, десятиліття…  Але імена доблесних синів України, що зорять з граніту залишаться навічно вкарбовані в серця  поколінь, вони стали для нас «білими журавлями в небі». Пісня «Журавлі» у виконанні хору супроводжувалася воєнними кадрами, які підготувала і демонструвала на екрані комп'ютера працівник районної бібліотеки Рога О.В.

За вікном літо, чудове гаряче літо! Світить сонце, співають птахи, чується дзвінкий сміх дітей… Однак там на Сході України нині гинуть наші сини,  захищаючи її єдність.
Ми, учасники клубу «Надвечір'я», зносимо молитву до Бога, щоб дав нам мир і спокій. Бо здається світ збожеволів, одурманений запахом крові і котиться до якоїсь прірви чи свого кінця. Там, на Сході України горять будинки, рвуться снаряди, стовпи вогню і диму здіймаються до самого неба, а купка звіроднілих нелюдів сновигає між людьми,  вбиваючи навіть дітей і матерів.


Із серця кожного учасника заходу рветься запитання: «Хто ж допустив такої страшної наруги на Сході?».
Із словом вдячності за чудово підготовлений і продуманий захід та найкращими побажаннями   у дальнішій  роботі працівникам  районної бібліотеки виступила представник Гусятинської селищної ради Охота О.Н.

Завершилась ця незабутня зустріч молитвою і вірою в те, що на Україні з Божою поміччю запанує мир, спокій , злагода!

Немає коментарів:

Дописати коментар