Борис Дмитрович Грінченко (1863-1910)

Сьогодні 110 років із дня смерті Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), українського письменника, фольклориста, мовознавця, перекладача, критика, редактора, видавця, бібліографа, громадського та освітнього діяча

   Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
   У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти, і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.

   Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був промовистий, символічний - "Вартовий" - той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
  Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив", - кажуть про нього сучасники.

Одним із найяскравіших творів грінчинка є вірш "землякам, що раз на рік збираються на шевченкові роковини" (1898 р.)