"Поспішає у наш край святий добрий Миколай"

               Святий Миколаю, угоднику Божий,

               На Божого Сина діяннями схожий!

               Горять в твоїм серці молитви слова,

               По волі Господній ти чиниш дива.

   Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверима, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводять світлокрилі янголята, а недалечко крутяться і чортики, котрі пероконують святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці, А самі рогаті вертихвости тільки й мають на думці, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Усі хлопчики і дівчатка отримають дари від святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року.

   Книжкова викладка  "Поспішає у наш край святий добрий Миколай" оформлено в  бібліотеці- філії с.Товсте. Адже постать Святого Миколая-Чудотворця, архієпископа Мирлікійського належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході і Сході. Бо він є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Отож, вітаймо святого чудотворця, що загостив до нашого краю.

 

 

"Катерина Білокур і її нев'янучі квіти"

 

   На Київщині, Яготинського району у верхів'ях річки Чумгак, серед золотистих нив розкинулося мальовниче село Богданівка, оторочене, мов віночком, синіми тихими водами 7 грудня 1900 р. у родині Білокур народилася дівчинка Катерина-видатна українська художниця. Своїми полотнами й душею виспівала дивовижну красу України у квітах. Її картини чарують неповторністю, невичерпною ніжністю, яскравою самобутністю. У них-тремтлива простота і таємнича глибинність, затишне тепло і споконвічна мудрість. 

   Талант її був великим і багатогранним. Художниця залишила нам у спадок виразні портрети, поетичні пейзажі, соковиті натюрморти та ніжні акварелі. А її вишивки були істинними витворами національного мистецтва. Відомо також, що Катерина Василівна писала казки та оповідання. Здавалося б-людина з геніальним талантом має бути щасливою. Чому ж, створюючи квітковий рай на полотнах, вона зазнала немало пекельних мук на землі? Чому була змушена все життя відстоювати своє право малювати, терпіти людський осуд та переживати неприйняття рідних, котрі вважали живопис безглуздим заняттям? І чому усе життя боролася-бо, здавалося, увесь світ повстав проти неї.

   Про життєвий і творчий шлях геніальної художниці можна дізнатися з матеріалів, представлених на книжковій викладці "Катерина Білокур і її не в'янучі квіти" у бібліотеці-філії с.Товсте

   Доля випробовує тих, хто надумав дійти до якоїсь великої мети, але сильних духом не злякає ніщо. Вони із стиснутими устами, сміливо, уперто і гордо ідуть до поставленої мети. Крок за кроком, все вперед і вперед. І тоді доля нагороджує їх сторицею. І відкриває перед ними усі таємниці дійсно прекрасного і неперевершеного мистецтва. Ці слова були написані рукою Катерини Білокур і прочитані вже після її смерті. Вона вистраждала це переконання всім своїм життям, бо всупереч долі все ж стала справжнім великим художником.

 

#Всесвітній_день_Української_Хустки

 

#Всесвітній_день_Української_Хустки

 

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки.В Україні започатковано Флешмоб,який має назву «Зроби фото з хусткою».

З давен-давен хустка для українців була символом жіночності,вірності й кохання,а також оберегом.

Хустка була обов’язковим головним убором заміжної жінки,а також демонструє багатовікову красу української жінки.Молодиці носили білі або яскраві хустки,старші жінки-темні,вдови-чорні.Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини,адже заміжні жінки носили хустки із дорогих тканин,бідні-із дешевих.Хустку використовували й у різних обрядів.Найпопулярніший-покриття голови нареченої хусткою.Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя.Ця традиція і досить зберігається в Україні.

Сидорівська бібліотека також доєднується до флешбому і просимо вас любі читачі одягнути українську хустку.