Гурток "Павутинка"

           Засідання гуртка комп'ютерної грамотності «Павутинка» відбулося в Копичинецькій бібліотеці для дітей. Учасниками гуртка є дітей з малозабезпечених сімей району.   

«Голодомор – невиплакані сльози України»

Не сьогодні це сказано:

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати каміння.

Час мовчати і час говорити…

Настав час говорити.

            Нашому народу повертається історія, а історія - це правда. Минуле ще болить кожного з нас. Сьогодні, в час очищення, починаємо осмислювати самі себе – кожна людина і весь народ: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати викривальні документи. Можна замести сліди злочинців. Можна переписувати історію на угоду скороминущим диктатором… Але з пам'яттю народу нічого не вдієш. Пам'ять передається із покоління в покоління

             Дуже нелегко гортати сторінки такої книги пам'яті, але гортати треба. Бо без правди про минуле, якою страшною вона б не була, не уявляється процес очищення та оновлення, що відбувається в країні.

            Нам, сьогоднішнім, важко зрозуміти, осягнути, що відбувалося в ті роки – 1932-1933. Страшна трагедія – Голодний Мор, яки забрав життя мільйонів українських людей.

            «Голодомор – невиплакані сльози України» під такою назвою районна бібліотека для дорослих разом із учнями 9 класу провели вечір-реквієм.

Про голодомор 1932-1933 років розповіла бібліотекар Мудра Н.В.

З оглядом літератури «Голодомор в художні літературі» ознайомила присутніх бібліограф Шустак Г. М..

До уваги учасників вечора книжкова виставка  "І було пекло на землі...".

У вечорі приймали участь Казимирів А. П.- класний керівник Бібліотекарі Лозінська Г.І., Град Л.С.. Із заключним словом виступила зауч школи Ізбаш Т. А.

Для того,  щоб молоде покоління знало ціну крихти хліба в голодовий рік, їм було роздано по окрайчику хліба.

Цикл книжкових виставок "Наш вернісаж"

         
              В бібліотеці для дітей м. Копичинці постій діє цикл книжкових виставок "Наш вернісаж", одна із  них "Паросток лемківського коріння", це виставка картин художника С. Ядловського, виходця із лемківщини уродженця с. Яблунів

"Вшанування славного земляка Василя Корчемного"

            У неділю, 13 листопада, у Хоростківській міській бібліотеці для дорослих за участю громадськості міста, району, області і столиці відкрито та освячено кімнату-музей відомого вченого, агронома-садівника, літератора, поета, краєзнавця, члена Національної спілки журналістів України, Заслуженого працівника сільського господарства України Василя Григоровича Корчемного . У кімнаті-музеї розміщено видання, зібрані на протязі більш, ніж 60-річної діяльності Василя Корчемного. В актовому залі музичної школи м. Хоростків присутні вітали відомого земляка зі славним ювілеєм – 80-річчям з дня народження, яке він святкує 14 листопада. В урочистостях взяли участь  заступник керівника виконавчого апарату І.Соболь, який привітав ювіляра та вручив Подяку і вітальну адресу від Гусятинської РДА та районної ради, начальник відділу культури Р.Сагайдак.

"Воскресла світла доля Макогона, народного відродження співця"

            Дмитро Макогон – поет, прозаїк, громадянин, людина безкомпромісної, пристрасної вдачі, яка не дозволяла йому заплющувати очі на насущні проблеми бездержавного, роз’єднаного Російською та Австро-Угорською імперіями народу. Сина багатодітної селянської родини з Тернопілля Дмитра Яковича Макогона (народився 28 жовтня 1881 року в містечку Хоросткові), що здобув освіту в місцевій школі та Тернопільській гімназії, таким формувала участь у діяльності нелегального гуртка учнівської молоді, яким, за свідченням очевидців, опікувалися І.Франко та М. Павлик, та у радикальному русі на користь українського селянства, розповсюдження забороненої літератури.

            Світоглядні позиції митця (а це передовсім народницька ідеологія, пройнята гуманістичними інтенціями) зрештою чи не найповніше втілилися в його поетичному світі, сповненого громадянського пафосу, безкомпромісної революційної пристрасті, декларативного, а часом і маніфестного характеру, поєднаного із глибоко суб’єктивними, особистісними переживаннями. Принаймні в такому ключі сприймаються поезії Д.Макогона, написані упродовж 1900 – 1907 рр. і об’єднані у збірку «Мужицькі ідилії» (Чернівці, 1907), що вийшла, до речі, того ж року, коли в родині Макогонів народилася донька Дарина – в майбутньому відома українська письменниця Ірина Вільде.

            Лише після здобуття Україною державного суверенітету стало можливим оприлюднення невідомих архівних матеріалів про Д. Макогона як активного учасника Української військової організації, а пізніше – Організації українських націоналістів. Ідеться, зокрема, про ґрунтовну розвідку В. Качкана «Нові архівні документи про родину Макогонів».

            Як бачимо, Д. Макогона-поета та прозаїка донині фактично можемо віднести до невідомих широкому читацькому загалу. Ідеологічно проскрибований свого часу, його художній спадок належним чином не поцінований і не осмислений вітчизняним літературознавством. Недослідженими виявляються більшість поетичних і прозових текстів Д. Макогона, що репрезентують його світоглядні засади, індивідуальну манеру письма, особливості поетики, стильові домінанти, естетичну й образну системи тощо.

            Вшановуючи творчість земляка в бібліотеці для дорослих м. Хоростків розкрито книжкову виставку на тему: «Воскресла світла доля Макогона, народного відродження співця»

Є люди , як зорі, що світять крізь роки і ніч, а наш Сухомлинський – не гаснуча вічно зірниця

У нашому суспільстві сьогодні гостро постає проблема подолання зростання бездуховності молодого покоління , жорстокості, насильства, безвідповідальності, неповаги до старших, наркотичної та алкогольної залежності. Такі тенденції у молоді спостерігаються як і містах так і в селах. Яким же громадянином стане дитина, яка живе в такому оточенні? Що вона дасть суспільству? Які методи треба використовувати батькам, педагогам і бібліотекарям, щоб захистити дитину від згубного впливу сучасного середовища.

Шукаючи відповіді на ці питання зав бібліотекою села Товсте звернулась до творчості видатного українського педагога – гуманіста В.О. Сухомлинського і спільно із школою  провели усний журнал «Є люди , як зорі, що світять крізь роки і ніч

              А наш Сухомлинський – не гаснуча вічно                       

              зірниця  »

            На масовому заході висвітлені такі питання:

1. В. Сухомлинський – криниця нашої духовності.
2. Школа радості.
3. Від творчого педагога до творчого учня.
4. Гордися своїми предками.
5. Бібліотека - центр духовності.
6. В.О.Сухомлинський про особистість учня, вчителя і книгу.