«Голодомор – невиплакані сльози України»

Не сьогодні це сказано:

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати каміння.

Час мовчати і час говорити…

Настав час говорити.

            Нашому народу повертається історія, а історія - це правда. Минуле ще болить кожного з нас. Сьогодні, в час очищення, починаємо осмислювати самі себе – кожна людина і весь народ: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати викривальні документи. Можна замести сліди злочинців. Можна переписувати історію на угоду скороминущим диктатором… Але з пам'яттю народу нічого не вдієш. Пам'ять передається із покоління в покоління

             Дуже нелегко гортати сторінки такої книги пам'яті, але гортати треба. Бо без правди про минуле, якою страшною вона б не була, не уявляється процес очищення та оновлення, що відбувається в країні.

            Нам, сьогоднішнім, важко зрозуміти, осягнути, що відбувалося в ті роки – 1932-1933. Страшна трагедія – Голодний Мор, яки забрав життя мільйонів українських людей.

            «Голодомор – невиплакані сльози України» під такою назвою районна бібліотека для дорослих разом із учнями 9 класу провели вечір-реквієм.

Про голодомор 1932-1933 років розповіла бібліотекар Мудра Н.В.

З оглядом літератури «Голодомор в художні літературі» ознайомила присутніх бібліограф Шустак Г. М..

До уваги учасників вечора книжкова виставка  "І було пекло на землі...".

У вечорі приймали участь Казимирів А. П.- класний керівник Бібліотекарі Лозінська Г.І., Град Л.С.. Із заключним словом виступила зауч школи Ізбаш Т. А.

Для того,  щоб молоде покоління знало ціну крихти хліба в голодовий рік, їм було роздано по окрайчику хліба.