І БУЛО ПЕКЛО НА ЗЕМЛІ ... ГОЛОДОМОР

День пам'яті

жертв Голодомору.

Копичинецька міська

бібліотека для дітей.

25  листопада 2017 року

ДЕТАЛЬНІШЕ ТУТ: http://kopychyntsi.blogspot.com/2017/11/blog-post.html#more

ГОЛОДОМОР 1932-33рр.

Це пам'ять роду мого, пам'ять моєї нації.

"Ні труни, ні хрестів і ні тризни!
Прямо в яму, На вікі - віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів"
А. Листопад

      Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932-1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

      Пекельні цифри, жахливі факти і фотодокументи обійшли світ. І пам'ять народу здригнулась, ожила, хоч, як її не намагались приспати сталінські прибічники упродовж десятиліть.
      І не рік, а криваве клеймо: "Тридцять три". Такими словами був розпочатий урок скорботи і пам'яті "Запалимо свічку" проведений  Хоростківською міською бібліотекою  спільно з учнями 8-9 класів СШ№ 2, присвячений пам'яті жертв голодомору 1932-1933 роках. На вшанування світлої пам'яті жертв голодомору в Україні під час уроку було оголошена хвилина скорботи та проведена акція "Хлібчик для янгола". 

Усім присутнім був розданий хліб із словами: "Тож пом'янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії..."

      Учні та вчителі, які були присутні на заході вшанували хвилиною мовчання пам'ять мільйонів українських селян, убієнних голодом 1932-1933 років, а також символічно запалили свічки, як знак одвічної скорботи.

ПАМ'ЯТЬ ЛЮДСЬКА НЕ ЗАБУДЕ ПОВІК

       В Вільхівчицькій сільській бібліотеці-філії розкрито  книжкову виставку «Пам'ять людська не забуде повік».

 Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію-Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Голодомор - не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує нашу пам'ять . …Не може бути гіршої муки, аніж бачити як від голодної смерті відходить у небуття твоя родина.

Тож ми, українці, повинні пам’ятати про трагічні сторінки нашої історії, щоб вони більше ніколи не повторилися!

Книжкова виставка ще раз закликає кожного згадати ті трагічні для України 1932-1933 роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу.

У ПАМ'ЯТІ ВОНИ НЕ МОЖУТЬ ВМЕРТИ ВОНИ ВОЛАЮТЬ КРИКОМ ДО ВІКІВ

    Світову громадськість приголомшило нечуване в історії лихоліття – організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до зменшення українців на одну п’яту.

Українців ставили на коліна, витискали з них останні соки, виривали серце і розтоптували.

Члени клубу «Надвечір’я» ось уже в котрий раз зібралися 26 листопада  2017 р. у районній бібліотеці, щоб вшанувати пам'ять померлих у 1933 році.

         Працівники бібліотеки, зокрема ведучі заходу Осика М. П. та Град Л. С., підібрали такі слова і факти, що у кожного в нас щеміло серце, в очах бриніли сльози.

         Чому так сталося? Що спричинило жахливий голод ?

На ці питання дав відповідь лікар за фахом, краєзнавець і дослідник В. П. Горбоватий. Він підкреслив, що саме у той час Сталін вирішив будувати міцну, потужну воєнну промисловість.

         Але як ? Де дістати кошти? У селі! Саме на село ліг той тягар: і прогодувати місто, і дати хліб державі, щоб було що продати закордоном… У селян відбирали усе, що вони виростили за рік, і село опинилося у жахливому становищі. Пухли з голоду старі й малі, вмирали цілі родини і села, назавжди зникали прізвища.

         Декілька десятків років тому ми навіть не знали про ті страшні події 1932 – 1933 рр. Лише десь, у деяких книгах, були якісь спогади про неврожай 1932 року. Але з проголошенням Незалежності України почали з’являтися жахливі факти з нашої історії – історії будівництва соціалізму задля щастя людей…

     Саме у наші часи побачили світ заборонені книги, які глибоко розкрили всю ту ганебну політику партії щодо України.

         І зав. відділом обслуговування Мотрук Г. Й. досить цікаво і образно зробила екскурс літературними творами та виданнями на тему голодомору 1932 – 1933 рр.

Смерть чигала по селах, не випускаючи з рук своєї гострої голодної коси.

Як виживали і боролися з голодом розповіла вчитель – пенсіонер Турман О. Б.

       « Усі ми діти тих, хто врятувався. Нас могло бути в декілька разів більше»,- саме такими словами розпочала свої спогади про ті страшні голодні роки Демкура М. М.

Директор Гусятинської ЦБС Фаберська М. М. наголосила на тому, що наш святий обов’язок перед минулим вшановувати щорічно пам'ять померлим у 1933р., запалювати свічки, читати молитви й розповідати про них дітям, онукам, правнукам.

Так! Голодомор був!

         Люди гинули, падали по дорозі і потім їх підбирали і кидали в одну могилу. Матері помирали під тинами, а немовлята смоктали ще чуть тепле материнське молоко, не розуміючи, що воно останнє в їхньому такому короткому житті. Саме про це йшлося у поезії « Ти кажеш не було голодомору?», яку прочитала бібліотекар Лозінська Г. І..

         1933 рік не кров'ю залитий, а трупами вкритий. Життя тоді перетворилося в повільну жахливу смерть під назвою Голодомор.

       «Це наш біль, наша скорбота , наша Голгофа», - сказала поетеса – землячка Федорів О.М  і прочитала свій вірш «Голодомор».

Смерть. Жах .Страх. Це вони панують і знищують усе.

Але не в силі знищити лише одного – великої душі українця.

Так, нас нищили,морили голодом, а ми йшли, спотикалися, падали, але вставали, піднімали один одного і ступали далі.

Усі члени клубу «Надвечір’я», вшановуючи пам'ять померлих у 33- ому, зробили висновок, що ми нація, з якою боролися, нація, яку прагнули знищити. Але ми вистояли, вижили!

         Уже стемніло за вікнами, а ми ще і ще поверталися спогадами у страшне минуле. І кожен, хто висловлювався, завершував свій спогад побажаннями ніколи нікому не знати голоду, а завжди мати хліб святий на столі і мир міцний на землі. А нашій неньці Україні завжди жити й процвітати. Підтверджуючи це, ми разом з церковним хором виконали пісню « Боже великий, єдиний».

         Завершилася наша зустріч пригощанням хлібом – символом вічного життя і спокою. І таким смачним був цей кусочок хліба, бо перейняв всі наші болі  й страждання.

         Від імені всіх членів клубу «Надвечір’я» хочу низько вклонитися організаторам цієї зустрічі - працівникам районної  бібліотеки за те ,що вони роблять усе можливе для того, щоб жила книга,йшла в маси, викликала віру,пам'ять і молитву в серцях читачів.

Вчитель-пенсіонер, член клубу «Надвечір’я»  Коваль Р.А.

ЧАРІВНИЙ СВІТ КАЗОК АСТРІД ЛІНДГРЕН

     14 листопада ми відмічали 110 річницю  з дня народження відомої шведської казкарки  Астрід Ліндгрен. Саме вона є автором незабутніх казкових персонажів, серед яких Малюк і Карлсон, Міо, Пеппі, Еміль та інші. Всі вони стали улюбленими героями дітей всього світу. Адже їх вирізняє безпосередність, допитливість, винахідливість, а пустування поєднуються з добротою, серйозністю і зворушливістю. Казкове і фантастичне у творах письменниці переплітається з реальними картинами життя звичайного шведського містечка. Її твори були видані 70-ма мовами світу. Астрід Ліндгрен була нагороджена престижними преміями. За творами Астрід Ліндгрен знято більше сорока фільмів, телесеріалів, мультфільмів, здійснено постановки театральних вистав та мюзиклів.

    Знають і люблять твори шведської письменниці і українські читачі. Зав. бібліотекою с. Самолуски завітала до школи та ознайомила дітей з книгами відомої письменниці, які є в бібліотеці і чекають на свого читача. А також познайомила з дитячими та юнацькими роками життя А. Ліндгрен, діти були активними  у відгадуванні вікторини та уривків з казок письменниці.

     Колись Астрід  Ліндгрен сказала: «Я не хочу писати для дорослих. Я хочу писати для таких читачів, які спроможні творити чудеса. А чудеса творять тільки діти, та ще й ті, хто до кінця життя залишається в душі дитиною».

НОВОМУЧЕНИКИ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОЇ

У читальному  залі Гусятинської  районної бібліотеки для дорослих відбулося релігійне читання «Новомученики землі української», приурочене 100-річчю початку відродження Української Православної Автокефальної Церкви (1917-2017). Перед присутніми з бесідою виступила Дмитрів Л.А..

МОВА УКРАЇНИ - СХОВАНКА НАРОДУ І СКАРБНИЦЯ ДУХУ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Мова – одне з чудес, за допомогою  якого люди передають найпотаємніші думки і почуття. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Збагнути таємницю мови,  прочитати історію слів, а звідси предметів та явищ, може тільки  той, хто знає мову. А щоб знати мову, вправно користуватись дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитись ним, бо глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею - одна з важливих ознак високої культури і якісної освіти.

Мова – це характер народу, його пам'ять, історія  і духовна могутність.

Про усе це наголосила вчитель української мови і літератури Маланюк Л.Й. на уроці грамотності, який пройшов у читальному залі районної бібліотеки для дорослих для учнів школи.

 

 

Учениці Вербовецька І. та Шморлівська Я. та бібліотекар Лозінська Г.  І. читали чудову поезію про рідну мову.

 

 

 

 

Десятикласниця Мудрак О. презентувала власний вірш «А потяг мчиться, мчиться і тікає».

 

Учасники заходу переглянули книжково-ілюстративну виставку «О слово рідне, України слава» та обговорили її зміст.

 

ВІН НАЛЕЖИТЬ ЛЮДСТВУ

Знав Лепкий: слово найгостріша зброя,

Ніхто й ніколи слова не здолав.
(П. Тимочко.)

Минає 145 років від дня народження Б. Лепкого – видатного поета. письменника, мислителя, Великого громадянина  колиску якого виколисували вітри Поділля.

До цієї славної дати районна бібліотека  для дорослих провела літературно-тематичний вечір «Писав я бо мені писати було мило, співав, бо співаком, мабуть судилось бути…» для учнів 9 «А» та 11 класів ЗОШ.

Вчителька української мови і літератури Маланюк Л.Й. наголосила на тому,що Б. Лепкий, як вічний трудівник, фактично вигнанець з рідної землі, що на довгі десятиліття був насильно відлучений від України повернувся в рідні краї, в українську літературу, щоб уже не покидати її ніколи.

Під акорди пісні братів Лепких «Чуєш, брате мій» учениця Романцова В. ознайомила присутніх з біографією нашого славного  земляка, а бібліотекар Град Л.С. розкрила сторінки його творчості та розповіла про вагомий внесок письменника  в українську та світову літературу.

Захід продовжився майстерним декламуванням поезії  у  виконанні учениць Заруби З., Вороняк М. та Качур В.. На закінчення заходу його учасники мали змогу ознайомитись з книжково-ілюстративною виставкою «Він належить людству».

 

КРАЄЗНАВСТВО - НАПРЯМОК РОБОТИ ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК

Краєзнавча робота завжди була одним із пріоритетних напрямів діяльності публічних бібліотек. Її зміст обумовлений стійким інтересом до історії краю, розвитком громад, збереженням культурної спадщини. Впровадженням нових інформаційних технологій в практику роботи книгозбірень дозволило на якісно новому рівні організовувати цю діяльність та здійснювати інформаційно-бібліотечне обслуговування користувачів.

         Саме  питання краєзнавчої роботи розглядали на семінарі бібліотечних працівників Гусятинської ЦБС «Краєзнавство – напрямок роботи публічних бібліотек», який відбувся на базі бібліотеки – філії с. Крогульці. Адже саме цього дня 9 листопада  вся громадськість відзначала 145 – річчя від дня народження Богдана  Лепкого, уродженця села. Це  одна з вершинних постатей в історії вітчизняного красного письменства, поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист і критик, педагог,збирач народної творчості та її популяризатор, він зробив вагомий внесок у розвиток усіх цих галузей.

Гостинно зустрів бібліотекарів староста села Ангелюк Василь Богданович. Люблять і шанують земляка у рідному селі. Тут збудовано пам’ятник письменнику. «Нелегким шляхом, як усі видатні люди, прийшов до визнання і слави Богдан Лепкий»,- наголосив Василь Богданович.

Бібліотекарі мали змогу помолитися в церкві св. Параскеви,парохами якої були дід і батько письменника. Завідуюча сільської бібліотеки – філії Гапій Галина Іванівна зустріла  учасників семінару в книгозбірні, провела огляд книжково – документальної виставки.  

Наймолодші користувачі читали поезію Б. Лепкого,а дорослі – виконали пісню на слова земляка « Журавлі».

Нам надзвичайно приємно, що в роботі семінару взяли участь Дереворіз О. В. -  завідуюча сектором культури, туризму, молоді та спорту Васильковецької ОТГ,   о. Василь Погорецький - доктор теологічних та кандидат історичних наук, настоятель Свято-Покровської церкви м. Копичинці, священик, член національних спілок журналістів, письменників та краєзнавців України, лауреат премії журналу «Літературний Тернопіль» (2015), Всеукраїнської літературної премії імені Олександри Кравченко (Дніпро, 2016), Бандурка І. П. – краєзнавець, публіцист, журналіст, член національної спілки журналістів України, Тарабій М.  – поет з м. Копичинці, Базів М. М. – поет – гуморист, сатирик , пародист, член національної спілки письменників України, поетеса з Гусятина – Л. Є. Печінка.

Про життя і творчість Б. Лепкого присутні мали змогу дізнатися з екскурсії в музей поета, який діє при ЗОШ І-ІІ ст. с. Крогульців, адже письменник багато років прожив на чужині, але ніколи не поривав із рідним краєм, усе життя проніс у своєму серці велику та ніжну любов до українського народу, його історії та культури. 

Свої вірші – посвяту земляку читав  поет - пісняр  І. М. Кушнір, який презентував присутнім свій відео кліп «Вам Герої УПА присвячується».

Директор   Гусятинської ЦБС Фаберська М.М. щиро подякувала всім,  за участь у роботі семінару. Звернула увагу, що  патріотичне, національне виховання дітей займає провідне місце в навчально-виховному процесі та роботі бібліотек. Вихованню патріотичних почуттів любові до рідної землі, збагаченню духовного світу дитини допомагає використання краєзнавчого матеріалу. З огляду на це, зростає роль краєзнавства, зокрема його культурно-мистецьких, літературних напрямків. Саме бібліотека формує особистість на ґрунті історії, культури, традицій народу.

ЗВИТЯГА ЗУНР ЗБЕРЕГЛА УКРАЇНУ

1 листопада 1918р. на території  Галичини, Північної Буковини та українських повітів Закарпаття постала Західноукраїнська Народна Республіка,створення якої  заклало основи для возз'єднання всіх українських земель в одній  Українській державі.

         Хоча українська держава на  західних теренах проіснувала недовго, але вона мала велике історичне значення. Без ЗУНР  не було б Незалежної України у сучасних  кордонах.

Ще більше значення має ідеологічно-виховне значення ЗУНР для наступних поколінь. А особливо для тих, хто відновлював Українську державу на початку 1990-их. Героїчний приклад самовідданої боротьби  надихає героїв сучасності, які на сході України захищають кордони нашої держави та її цілісність і незалежність.

До цієї значимої дати у районній бібліотеці для дорослих розкрито перегляд літератури «ЗУНР – наша слава і гордість», біля якого бібліотекар Врублевська Н.В. провела бесіду «Звитяга ЗУНР  зберегла Україну» на якій були присутні голова держадміністрації Батіг В.С., голова райради Бойчук В.М. та працівники держапарату, користувачі бібліотеки.