"Поспішає у наш край святий добрий Миколай"

               Святий Миколаю, угоднику Божий,

               На Божого Сина діяннями схожий!

               Горять в твоїм серці молитви слова,

               По волі Господній ти чиниш дива.

   Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверима, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводять світлокрилі янголята, а недалечко крутяться і чортики, котрі пероконують святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці, А самі рогаті вертихвости тільки й мають на думці, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Усі хлопчики і дівчатка отримають дари від святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року.

   Книжкова викладка  "Поспішає у наш край святий добрий Миколай" оформлено в  бібліотеці- філії с.Товсте. Адже постать Святого Миколая-Чудотворця, архієпископа Мирлікійського належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході і Сході. Бо він є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Отож, вітаймо святого чудотворця, що загостив до нашого краю.

 

 

"Катерина Білокур і її нев'янучі квіти"

 

   На Київщині, Яготинського району у верхів'ях річки Чумгак, серед золотистих нив розкинулося мальовниче село Богданівка, оторочене, мов віночком, синіми тихими водами 7 грудня 1900 р. у родині Білокур народилася дівчинка Катерина-видатна українська художниця. Своїми полотнами й душею виспівала дивовижну красу України у квітах. Її картини чарують неповторністю, невичерпною ніжністю, яскравою самобутністю. У них-тремтлива простота і таємнича глибинність, затишне тепло і споконвічна мудрість. 

   Талант її був великим і багатогранним. Художниця залишила нам у спадок виразні портрети, поетичні пейзажі, соковиті натюрморти та ніжні акварелі. А її вишивки були істинними витворами національного мистецтва. Відомо також, що Катерина Василівна писала казки та оповідання. Здавалося б-людина з геніальним талантом має бути щасливою. Чому ж, створюючи квітковий рай на полотнах, вона зазнала немало пекельних мук на землі? Чому була змушена все життя відстоювати своє право малювати, терпіти людський осуд та переживати неприйняття рідних, котрі вважали живопис безглуздим заняттям? І чому усе життя боролася-бо, здавалося, увесь світ повстав проти неї.

   Про життєвий і творчий шлях геніальної художниці можна дізнатися з матеріалів, представлених на книжковій викладці "Катерина Білокур і її не в'янучі квіти" у бібліотеці-філії с.Товсте

   Доля випробовує тих, хто надумав дійти до якоїсь великої мети, але сильних духом не злякає ніщо. Вони із стиснутими устами, сміливо, уперто і гордо ідуть до поставленої мети. Крок за кроком, все вперед і вперед. І тоді доля нагороджує їх сторицею. І відкриває перед ними усі таємниці дійсно прекрасного і неперевершеного мистецтва. Ці слова були написані рукою Катерини Білокур і прочитані вже після її смерті. Вона вистраждала це переконання всім своїм життям, бо всупереч долі все ж стала справжнім великим художником.

 

#Всесвітній_день_Української_Хустки

 

#Всесвітній_день_Української_Хустки

 

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки.В Україні започатковано Флешмоб,який має назву «Зроби фото з хусткою».

З давен-давен хустка для українців була символом жіночності,вірності й кохання,а також оберегом.

Хустка була обов’язковим головним убором заміжної жінки,а також демонструє багатовікову красу української жінки.Молодиці носили білі або яскраві хустки,старші жінки-темні,вдови-чорні.Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини,адже заміжні жінки носили хустки із дорогих тканин,бідні-із дешевих.Хустку використовували й у різних обрядів.Найпопулярніший-покриття голови нареченої хусткою.Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя.Ця традиція і досить зберігається в Україні.

Сидорівська бібліотека також доєднується до флешбому і просимо вас любі читачі одягнути українську хустку.

"Голодомор. Помста за свободу!"

 

  Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшнюча чума Голодомору. Ніколи- ніколи світ не бачив такого штучно створеного лиха. Ніколи- ніколи про це горе настільки великого масштабу так не мовчали, як в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли з лиця землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили.

  Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть. Це те, що залишає слово "Голодомор" в душі кожного українця. Це те, що знищує свідомість і розїдає душу. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам'ятати І не уникати. І нині, запалюючи свічку думаймо про них, помолімся тихенько за їхній спокій, за світлу пам'ять. Головне не забувати їх-невинних жертв сталінського терору, що так і не дожили до весни 33.-гоЗнати і пам'ятати про жахливу трагедію голодомору змушує книжкова виставка "Голодомор. Помста за свободу!" підготовлена бібліотекою-філією №35 с.Товсте. Моторошні рядки повертають пам'ять у страшні роки голодного пекла. Люди гинули, їх підбирали і скидали в одну велику могилу. На душі щем, а на очах сльози. Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічну, а й національну трагедію. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали.

  Голодне лихоліття 33-го- не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь.

 

«Жнива скорботи»

Нам милосердя, Господи подай

До всіх страдущих і незахищених.

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий нам для злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було!

Нас сохрани. І спаси! І помилуй!

   Голодомор - явище, яке навіки викарбуване в книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії, яке поглинуло мільйони безневинних, - не підлягає забуттю.

   У четверту суботу листопада на пам'ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки.

  У бібліотеці-філії N31 c.Сидорів розгорнуто тематичну книжкову виставку до Дня пам'яті жертв голодоморів, на якій приставлені твори документального характеру та художня література. Кожен користувач має змогу ознайомитися з трагічною спадщиною, зберегти і зміцнити пам'ятки минулого і пам'ять роду нашого.

Пом’янімо жертв Голодомору

  Кожної четвертої суботи листопада  у вікнах домівок  запалюються свічки – так ми згадуємо про людей, які померли внаслідок Голодомору 1932-1933 років. За приблизними підрахунками - це майже 4 мільйони людей. Але всі ці підрахунки приблизні, бо довгий час про Голодомор не говорили, а документи, які розповідали про нього знищували.

   Та спогади свідків цих подій не знищити.  Вони закарбувалися у документальних фактах, художніх творах, віршах. Книги про це представлені на книжковій виставці «Вічна пам'ять і біль мого народу», яка діє у Гусятинській районній бібліотеці.  Працівники бібліотеки, районного  будинку культури та відвідувачі з сумом згадували трагедію. Надія Туткалюк декламувалав свідчення Гончар Катерини Тимофіївни, а Тетяна Кузик зачитувала спогад Кулик Агафії Тимофіївни, які вижили під час українського голокосту.

   Пам’ятаємо про Голодомор, про наших померлих прадідусів і прабабусь. І на згадку поставимо свічку на підвіконня в день пам’яті жертв голодомору.

                                                            

« Події, що змінили долю України».

В Україні 21 листопада відзначають   День Гідності і Свободи – свято на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які у цей час захистили національні інтереси української держави та її європейський вибір.

З нагоди сьомої річниці початку Євромайдану, що переріс у Революцію Гідності , у Гусятинській районній бібліотеці розгорнуто книжково-ілюстративну викладку « Події, що змінили долю України».

Із представлених   на ній книг можна дізнатись про те, якою ціною здобували українську свободу, щоб Україна мала новий шанс аби стати справжньою європейською державою.

Працівники Гусятинської районної бібліотеки для дорослих та дітей прослухали вебінар, який відбувся 11.11.2020 р. на платформі Zoom.

Семінар провела ТОУНБ на тему «Плануємо роботу публічної бібліотеки на 2021 рік».

 

 

«До джерел українського слова»

День української писемності та мови-державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада починаючи з 1997 року. Це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця, письменника, етнографа першого історика нашої Русі, мислителя, вченого, ченця Київо-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

  Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи,що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжи.   Адже  « користь від цього є велика » , бо « Хто вчиться змолоду- не знає на старість з голоду».

   Підтримуючи давню традицію, працівники Гусятинської районної бібліотеки організували  книжкову виставку «До джерел українського слова», яка діятиме до 15 листопада.

 Запрошуємо усіх бажаючих переглянути виставку і одержати багато цікавої інформації .

«День Української писемності та мови»

  Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу.

    Традиційно, до Дня української писемності та мови, в читальному залі бібліотеці с.Сидорів створено бібліотекарем Трач Н.М тематичну поличку під назвою «День Української писемності та мови»

«Гриб- грибочок»

 

Осінь тішить кожного з нас урожаями фруктів  і овочів, а цьогоріч - чудовими грибочками. Тільки у байдужої до природи людини не заб’ється частіше серце при цьому слові.  Гриби - надзвичайно цінний  продукт харчування. В будь-яку пору року вміло приготовлені грибні страви прикрасять ваш стіл , нададуть йому своєрідності і оригінальності.

Ознайомитись з питаннями розпізнавання , збирання, застосування в сучасній українській та світовій кухні можна у Гусятинській районній дитячій бібліотеці , де розгорнуто книжково - ілюстративну підбірку «Гриб- грибочок».

ЗУНР – втілення ідеї самостійності і соборності України.

 

   1 листопада відзначаємо день проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР— українська держава, що фактично існувала протягом 1918-19 рр., формально ж і до 1923 р. на території Західної України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію заселену українцями — Галичину, Буковину й Закарпаття. 1 листопада розпочався військовий конфлікт проти Польщі, яку підтримували країни Антанти, насамперед Франція. 22 січня 1919 року ЗУНР об’єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня1919 року в ході українсько-польської війни. Анексована Польщею, Румунією і Чехословаччиною. До 15 березня 1923року уряд ЗУНР перебував у еміграції.