Ти
- вічний біль Афганістан,
Ти
- наш неспокій.
І
не злічить глибоких ран
З
борні жорстокої…
Афганістан … Це слово не потребує
пояснень. Воно зрозуміле кожному, бо 37 років тому тривожно ввійшло в наше
життя. Увійшло смертю, інвалідністю, скаліченими солдатськими долями, смутком
тисяч дівочих сердець, материнським довічним болем і тугою.
За неповних 10 років тієї бійні тисячі
наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм, хвороб,тисячі
пропали безвісти. Але вони продовжують усміхатись зі сторінок солдатських
альбомів, вони вічно житимуть у зболених, згорьованих люблячих батьківських і
материнських серцях.
Вони живуть у пам'яті бойових
побратимів, яким випало щастя повернутися до рідної домівки. Про те, як вижив у
тому пеклі розповів воїн – афганець Храпливий М.М. на зустрічі з учнями 8 класу
(класний керівник Скопецька І.Л.), яку організували працівники Гусятинської районної бібліотеки для дорослих. Михайло
Михайлович поділився з присутніми спогадами про війну, про товаришів з якими
пройшов фронтовими дорогами Афгану і неодноразово дивився смерті в очі і
закликав завжди пам’ятати тих, хто пройшов через війну, і для кого вона й
триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.
Немає коментарів:
Дописати коментар