субота, 18 січня 2014 р.

« Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»


       

      2014 рік проголошений в Україні Роком Тараса Шевченка. Український народ відзначатиме 200 - ліття від дня народження Великого Кобзаря. 17 січня 2014 р. в загальноосвітній школі I-II ст. с. Вільхівчик пройшов урок «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» Учитель української мови і літератури Тхорик Н.В. разом із сільським бібліотекарем Бесащук Н.Я розповіли учням про життя і творчість великого українського поета, навчали глибше аналізувати зміст творів, які виховують у кожного з нас патріотизм, любов до рідного краю, до батьківського дому, до України.  


         Тарас Шевченко – вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах. Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов.
         У бесмертних творах Тараса Шевченка відбилися спалахи збройних повстань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод Дніпра, спалахи сонця, яке заходить за обрій.
         Поет – борець, поет – революціонер, поет – патріот. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов'ю до Батьківщини, до рідного народу. Не одне покоління вчилося у Тараса любити рідний край, служити йому, боротися за свою свободу. Для поета власна доля, особисте щастя було у долі і щасті рідного краю. У служінні Батьківщині, народу поет вбачає сенс життя. Він гнівно засуджує тих, хто живе тільки для себе, хто за облудливими словами про любов до простого люду ховає своє хижацьке єство.
         Шевченко закликає порвати кайдани, повалити самодержавство, визволити народ із неволі. У своїх творах він зображує трагічне становище покріпаченого селянства.(«Сон», «Якби ви знали, панечі», «І виріс я на чужині», «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» та ін.).
  Великий поет мріяв про всенародне повстання, яке повалить самодержавний лад. І бачив у своїй уяві нове суспільство, у якому житимуть вільні і щасливі люди:
                                                  А люди виростуть. Умруть
                                                  Ще незачатії царята…
                                                  І на оновленій землі
                                                  Врага не буде, супостата…
         Справжній партіотизм включає і любов до рідної мови. Тому поет так любив рідне слово, що було його зброєю в нерівній боротьбі з ворогом народу. Люблячи рідну мову, розвиваючи, творячи її, Шевченко плекав надію на краще для свого народу, своєї культури, свого суспільства.
         Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злидні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників , вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері – України.
         Всі присутні мали змогу познайомитися з книгами, які були представлені на викладці літератури.


Немає коментарів:

Дописати коментар