"І на терновім полі воздвигли град квітучий" до 480-ліття міста Тернополя.

Місто, що несе в собі відгомін минулого. Його люблять за спокій вулиць та затишок кав'ярень, бруківку, що виблискує після дощу. Одне з небагатьох, де перехожі ще посміхаються одне одному. В Тернополі ще можна почути на вулицях дивацьку галицьку говірку, пройтись по так званій "стометрівці", сучасному бульвару Т. Шевченка, що була колись місцем зустрічей чи не для всіх жителів міста, та відчути плин років, що  невпинним потоком несуться на хвилях часу.

   Історія його давня і трагічна. Рахунок роки ведуть з 1540 року, коли в літописах натрапили на першу згадку про Тернопіль. Місто пережило турецько-татарські навали, що хвилями накочувались на тутешні землі, пекло Першої та Другої світової війни, бомбардування, коли по всьому місту вціліли лише 15 % будівель, часи радянської перебудови. В буремні 90-і саме в Тернополі вперше підняли жовто-блакитний стяг незалежної України. А в цьому році місто відзначає своє 480-ліття. 

   За щож тернополяни так люблять своє місто? І чому воно западає в душу туристам, що хоч раз відвідали його? Чим славиться Тернопіль, і що вирізняє його з-поміж інших міст? На всі ці питання дасть відповідь книжкова виставка, яка оформлена в бібліотеці-філії с. Товсте "І на терновім полі воздвигли град квітучий".

«День пам’яті захисників України»

 Найкращі із кращих падають від куль. Грудьми своїми землю прикривають сумним набатом в селах і містах звучать слова: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»

   29 серпня  вшановуємо пам'ять мужніх синів України, які героїчно захищали нашу Батьківщину від руського окупанта.  В зоні бойових дій загинули наші земляки, які віддали своє життя в ім’я України, на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності нашої держави.

    Та ніщо не зменшить біль утрати для матерів, рідних. В жалобі в цей день схиляємо голови і ми, молимось за душі убієнних. Просимо Бога, щоб пам’ять всіх убитих згуртувала нас, живих, дала силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Хай горить свіча пам’яті. І серцем нехай кожен з нас торкнеться до цього вічного священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував найдорожчим. Вони повинні жити у нашій пам’яті.

На згадку про пам'ять захисників України центральна районна бібліотека для дорослих підготувала книжкову виставку на тему «День пам’яті захисників України»

 

«Ми єдиний народ- українці».

  До 29- тої  річниці Незалежності України організовано книжкову виставку «Моя країна - Україна». На виставці книги сивої давнини, фотографії князів та гетьманів України.

Тут і «Чорнобильський біль нашого народу», «Скорботні жнива- 33», «Небесна сотня», «Війна у серці і наяву».

Виставка закінчується розділом «Нам пора для України жити».

Біля виставки проведена бесіда «Ми єдиний народ- українці».

"Хай світанки твої, Україно, сонце сяйвом мережить своїм"

  У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя. А рік той-1991.

  День Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства. Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн, і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу-ще попереду.

  За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у  складі колишнього СРСР до відомої у світі держави,-123 країни визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

  Історія здобуття української незалежності надзвичайно складна і довга, і знати її-наш обов'язок.

  У приміщенні бібліотеки-філії №35 с. Товсте до уваги користувачів оформлено книжкову виставку "Хай світанки твої, Україно, сонце сяйвом мережить своїм", на якій експонуються цікаві сучасні книги з історії нашої держави, авторські книги про хронологічний розвиток подій, інформація про історичні постаті, які відіграли значну роль на шляху здобуття незалежності України.

 

"Моя Україна- зоря світанкова, пшеничні лани, голубі небеса"

 

    Останні роки існування виявилися для нашої держави нелегкими, але ми, українці, як ніколи усвідомили, що є нащадками великого, волелюбного, працьовитого й відважного народу. Нас усіх об'єднує у велику любов щоб рідної землі, до української пісні, до збереження національних традицій. Кожен із нас у своїх серцях несе вогнище гордості за те, що ми народилися на цій прекрасній землі, єдиній і неповторній, ім'я якій- Україна!

   В рамках святкування Дня Прапора і Дня Незалежності України та з метою національно-патріотичного виховання громадян, в бібліотеці- філії села Котівка діє книжкова виставка "Моя Україна- зоря світанкова, пшеничні лани, голубі небеса" ,яка об'єднала в собі книги, в яких описується історія України на її шляху державотворення, книги про символи національної та державної величі, а також захоплюючі розповіді людей які вплинули на розвиток боротьби за незалежність, опікувалися проблемами духовного відроження і розбудови Української держави.

Україно, цвіти у любові і добрі.

     Щорічно, починаючи з 1991 року українці відзначають День Незалежності України 24 серпня. Цей день - свято всіх патріотів України, це день для тих, кому не байдужа доля власна та своєї держави.

     У Гусятинській Районній бібліотеці напередодні свята для жителів селища організована книжкова виставка – інсталяція під відкритим небом «Україно, цвіти у любові і добрі», яку змогли переглянути усі бажаючі.

    Незалежність для України – не просто слово. За ним надскладна вікова історія народу – від сивої давнини до сьогодення. Наші славні попередники дбали про те, щоб знали нас у світі, шанували та поважали.
    Заради цього жили й працювали М. Драгоманов,   

І. Франко, Леся Українка та О. Теліга, М. Грушевський, М. Лисенко, М. Вербицький, П. Тичина, О, Довженко, О. Гончар, В. Стус, В. Симоненко, батько й син Патони, І. Пулюй та багато інших відданих синів і дочок України. Кожен з них віддав свої знання, сили, щоб ми пам’ятали, який скарб маємо у спадок і берегли його.

 І зараз наші мужні воїни воюють на Сході України також за те, щоб наша Україна залишилася вільною і незалежною!

Представляючи книги з виставки хотілось, щоб кожен зрозумів: ми повинні пишатися своєю приналежністю до такого гордого і волелюбного українського народу.

«Прапор миру, вірності і волі»

 

     23 серпня, за добу до святкування Дня Незалежності,  Україна відзначає  День державного прапора. Дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг. Саме ж свято є відносно новим і було засноване указом другого президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року.

    Ця подія має багату історію і свої традиції. Державний прапор України затверджений Верховною Радою 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (вгорі) і жовтого (внизу) кольорів, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Згідно із найбільш популярним тлумаченням колірної гами прапора, синя його символізує ясне небо, а жовта-золоті пшеничні ниви. Дехто ж стверджує, що насправді барви нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи-воду і вогонь. Водночас, з релігійного погляду, жовтий колір-уособлює Творця і взагалі Вищу духовність, а синій-усе земне.

"Благодатний нині час, щедрий Спас прийшов до нас.

                                                            

Спас-то свято урожаю.

А тому я Вам бажаю:

В садах яблука медові-

щоб усі були здорові,

стиглі грона винограду-

щоб зустріли свято радо,

груші, сливи в дві руки-

дай Бог щастя на роки,

кавуни і диво-дині-

щоб все ладилось в родині

Хай Благословляє Вас,

добре свято-Щедрий Спас!

   19 серпня українці святкують Яблучний Спас, або як ще називають це свято Преображення Господнє.

   За звичаєм на Яблучний Спас освячують яблука, груші, виноград, сливи, мед. Також можна святити жмут колосся жита і пшениці, таким чином прославляючи різноманітне багатство природи.

   У народі є така приказка "Прийшов Спас-пішло літо від нас". Саме після другого Спасу можна відчути перший подих осені, свіже прохолодне повітря, а подекуди й жовте листя.

   Як святкували свято Спаса наші пращури, що можна було вживати  і що заборонялося робити в це свято, а також як визначали погоду на майбутнє, відвідувачів ознайомить книжкова викладка "Благодатний нині час, щедрий Спас прийшов до нас" у бібліотеці філії с. Товсте.

Звичаї і традиції українського народу: Преображення Господнє (Яблучний Спас)

 Сьогодні, 19 серпня, православні християни святкують Яблучний Спас, який символізує завершення літа та настання осені. Це буде другий із трьох спасів.
На Яблучний Спас заведено пригощати всіх яблуками та їсти їх самим.
  Цього дня Ісус явив апостолам божественну силу на горі Фавор, де обличчя його почало сяяти, а одяг став небесно-білим. У зв'язку з цим з'явилася ще одна назва свята – Преображення Господнє.
  Ця дата відзначена в календарі з метою нагадати вірянам про очищення душі та самовдосконалення.
Яблучний Спас є неперехідним святом і відзначається щорічно 19 серпня. До цього був Медовий Спас, в наступним буде Горіховий Спас – 29 серпня.
  Вранці у цей день, 19 серпня, йдуть у церкву й освячують яблука та інші фрукти нового врожаю. Цими плодами заведено пригощати жебраків, рідних і близьких людей. При цьому нарвати плоди, які потім освятять у церкві, зазвичай просили дітей: дитяча рука ще не согрішила, тому Ісусикові вона мила.
   Вважається, що в день Другого Спаса потрібно з'їсти освячене яблуко: відкушуючи перший шматочок, загадайте бажання, яке, згідно з повір'ям, обов'язково здійсниться.

   В Гусятинській районній бібліотеці для дорослих оформлена книжкова виставка-інсталяція   «Солодкий Спас обдарував нас» . Саме цього дня всіх відвідувачів працівники бібліотеки пригощали фруктами.

Звичаї і традиції українського народу: свято Маковея, Медовий Спас.

  14 серпня у народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв, а у народі його ще називають Першим Спасом. Цього дня у церкві  святять воду, мед та квіти. Вода на Маковея вважається цілющою: освячена цього дня, вона цінується не менше Стрітенської.

   Здавна вважається: якщо не освятити квіти на Маковія, то не буде квітнути господарство. З-поміж квітів у букеті обов’язково мають бути великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть  чорнобривці,  жоржини,  айстри, гвоздики,  барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м’яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

  Після освячення «маковійчика» кладуть за образами, де він зберігатиметься аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс, «щоб не випадало з голови волосся».

  Сакральний статус маку, як оберегу, в українців був доволі високим. Ним обсипали господарство, оселю, людей «від усього лихого». Наприклад, посипають маком біля порогу будівлі, де народилася дитина, щоб її не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю.

  Окрім звичайного городнього маку, дівки-чарівниці на Маковея святили мак-видюк (самосійний, дикий мак), що в народному знахарстві вважається засобом проти чародійства.

  Обрядовою їжею в цей день були «шулики» – печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.Від Маковія починається Спасівка — Успенський піст, який триватиме до 28 серпня – свята Успiння Пресвятої Богородиці.